«З днем народження, друже Кноб»: українські музиканти про роботу з Сергієм Любінським

Кноб — важлива фігура в житті Vivienne Mort і моєму. Ми почали співпрацю у 2012 році та багато працювали разом (альбоми «Tеатр Pipinó», «Rósa», сингл «Ти забув про мене»), доки не прийшли до нашого найкращого на сьогодні звучання — альбому «Досвід». 

Він із самого початку був толерантним до будь-яких проявів нашої творчості та докладав максимум зусиль, щоб пісні, проходячи крізь студію, зберігали самобутність. Кноб одразу завоював мою довіру і, як я зараз зрозуміла, жодного разу мене не розчарував — ні як професіонал, ні як друг. 

Я захоплююся тим, як він вміє працювати. Коли лінуюся, то нагадую собі, що от Кноб не встає з-за комп‘ютера, цілими днями працює і нікому не розповідає про свою втому. У нього в сесіях завжди повний порядок, він усе робить чітко і добросовісно. 

Для мене важливо і те, що він по-філософськи ставиться до пісень, намагається зрозуміти ідеї групи та своєю роботою їх продовжити. Він навіть брав участь в аранжуванні наших пісень, а ми це практично нікому не довіряємо. Хотілося б написати щось негативне, але нічого не можу згадати.

 З Днем народження, друже Кноб. Дякую, що народився.

Я знайомий із Кнобом вже понад три роки. Усі пісні Cloudless були записані на його студії. І наш євро-хіт Drown Me Down вийшов крутим так само завдяки його роботі. Ще пощастило попрацювати з ним над дебютним альбомом артистки U:LAV. Я займався аранжуваннями, а Серьога записував, зводив і курував процесом.

Спільні успіхи — це постійна спільна робота. Наші хіти «Між Світами» та Drown Me Down стали популярними так само і внаслідок грамотної роботи на стадіях аранжування, запису і зведення. Багато що ми можемо змінювати просто під час запису. І це круто. У такій атмосфері часто виходить щось вартісне.

Ще ми поступово розвиваємо наш лейбл. Уже видали перші релізи наших артистів. І це тільки початок. Подальші плани є, і вони пов’язані із записом нових пісень з Cloudless, роботою над аранжуваннями з новими артистами лейбла і, власне, розвитком самого лейблу.

Ми записали з Кнобом наш найпотужніший за звуком альбом — The Harvest. Писалися з величезними перервами, у непростий час (з кінця 2013-го до початку 2015 року), плюс сам матеріал був дуже різноплановим. Тож підсумкова цілісність звучання альбому — багато в чому заслуга Сергія.

Він максимально занурився у процес запису: від прослуховування демок до внесення якихось важливих деталей в уже, як нам здавалося, готові пісні. Класно, що ми всі музичні задроти з величезним багажем прослуханої музики. Тому я особисто кайфував від обговорення різних ідей, навіть тих, які в підсумку не потрапили на альбом.

Дуже приємно було працювати разом — це наш перший і поки що останній досвід співпраці з людиною, яка не просто натискає кнопку REC на пульті. Було б чудово спробувати подібне і в майбутньому, але у 2020-му складно будувати плани.

Сергій Вікторович — наш саундпродюсер. Ми приносимо йому «готові» аранжування, він радить, де варто щось змінити, а щось взагалі прибрати, але іноді йде на компроміси. Тоді допилює аранжування та виходить годнота. 

Ми вже записали перший сингл «Класні Лосіни». Тапольському зайшов. Але ще рано казати про успіхи, проте сама по собі співпраця з таким професіоналом — це вже неабияке досягнення для музичного гурту. Всім бажаю такого досвіду. Наші нові треки стали звучати в рази краще завдяки йому, я їх слухаю в тачці на репіті (вони ще не вийшли).

Далі плануємо максимально швидко дописати альбом. А потім зробити ще один. Ну, і ще один далі. Нам дуже комфортно працювати з Кнобом, тож хотілося би цей процес продовжувати.

Практично до всіх проєктів, в яких я брав участь, прикладав свої золоті руки Сергій Любінський. Перший досвід нашого співробітництва був у нього вдома, у 2005 році, де ми писали перші демки мого гурту +\- (плюс\мінус). Останній раз — запис, зведення і мастеринг спільної з Джамалою пісні «Крок». 

Сергій Вікторович, напевно, єдина людина, якій я повністю довіряю, тому що ми досить схожі в тому, що обидва живемо в парадигмі постійної самоосвіти та розбору всього до дрібниць — і з технічної точки зору, і з концептуальної.

Якщо в перших наших спільних роботах він брав участь в якості звукоінженера, то з часом його роль йшла в сторону архітектора релізів. Швидше за все, фактор глибокої взаємної поваги та можливість вчитися один в одного і є фундаментом нашої 15-річної дружби. І звертаємося одне до одного ми на ім’я та по батькові.

Успіх — досить суб’єктивне поняття. Те, що ми досі дружимо і підтримуємо один одного, — головний успіх. Ми будемо далі працювати спільно. Поки пандемія змістила всі плани, як і в інших артистів, але є можливість накопичити побільше нового матеріалу і тільки чекати перерви на каву з Сергієм Вікторовичем.

Коротко кажучи, історія така. Була в нас ця пісня, уже навіть записана (разом з іншими піснями альбому М). І хоча записом альбому ми були задоволені, саме з цим треком щось було не так. Ми знали, що в цій пісні є потенціал, але вона просто не звучить в тому вигляді, якому ми її записали спочатку.

У той час, у 2008 році, ми співпрацювали з лейблом «Iнша музика», на який були підписані «ТОЛ». Засновники лейблу Влад Ляшенко та Віктор Придувалов вірили в пісню та запропонували нам спробувати перезаписати її з Кнобом. У той час він ще не займався легкою музикою, але мав репутацію найкращого саундпродюсера України у важкій музиці. Я пам’ятаю, що дуже здивувався, що йому сподобалася пісня та він погодився попрацювати в такому нетиповому для нього напрямку.

Я пам’ятаю, що сесія запису з ним була дуже швидкою, ненапруженою і по ділу, без будь-яких роздумів і зволікань. Всю пісню ми записали цілком за один день. Найбільше мені сподобалося писати з ним вокал. Не знаю, як, але він вичавив з мене щось у вокальній подачі та емоції, чого б я точно не видав без нього. При цьому це було без будь-якого тиску і напруги, але співав я так, як ніколи до цього.

Щодо головного успіху — мені здається, завдяки Кнобу нам вдалося піднести пісню в кращому вигляді та вийти за рамки альтернативної сцени. Вона стала нашою візитною карткою і відкрила багато дверей. 

Знаю, що Ваня Дорн виконував її на своїх концертах. Женя Мільковський говорив, що на концертах його гурту «Нерви» публіка скандує «Это не любовь, это не любовь», думаючи, що це їхній трек. І мені досі постійно надсилають кавери на неї. Загалом пісня живе в серцях через роки, і я вважаю, що нам вкрай пощастило написати її. Кноб, безперечно, є значною частиною цього, і я йому вдячний усім серцем.