Тексти

«Культура Звука», «Живот» і оперний театр. Як влаштована електронна сцена Харкова

Дмитро Кузубов

Центром електронної музики і клубної культури України закономірно вважається Київ. Однак останнім часом рух активізувалася і в регіонах: рейви все більше децентралізуються, а ком’юніті в кожному окремо взятому місті зростає як кількісно, ​​так і якісно.

Дмитро Кузубов розібрався, хто задає ритм електронній сцені Харкова, які проблеми є у клубної культури міста і хто зазвичай ходить на тематичні тусовки.

Рейв, що тримає 21 рік

Головним полюсом тяжіння харківських рейверів ще з минулого століття вважається клуб «Живот», розташований в історичному центрі міста. «Живот» — один із найстаріших клубів не тільки Харкова, але й України — в цьому році відзначив свій 21-й день народження. Андеграундний заклад позиціонує себе як клуб «іншої музики», в який ходить «інша публіка». За свою довгу історію «Живот» переживав злети, падіння, однак досі примудряється існувати й бути вірним своїм ідеалам.

Найперший меседж «Живота» — музпросвіта, альтернатива всьому, що відбувається в місті. Ми хочемо показати, що є інша музика, що андеграунд живий і завжди є прошарок людей, яким він цікавий. Акцент робимо на некомерційній електронній музиці, орієнтуємося на відкриту публіку, готову почути щось нове. За 21 рік, можливо, змінилася форма, але місія «Живота» залишається незмінною
— Ігор Транько (діджей Asket),
арт-директор клубу «Живот»

У кінці 90-х — на початку нульових на вечірках в клубі найчастіше можна було почути диско і транс. У другій половині нульових на передову вийшли drum&bass і дабстеп. Зараз у тренді техно (популярністю, наприклад, користуються тематичні вечірки «ЛОЖЬ»), проте house, drum&bass та інші стилі також не забуті. Найбільше людей традиційно приходить на відкриття і закриття сезону, а також на День народження «Живота» — в цьому році, наприклад, привітати клуб з 21-річчям прийшло 600 відвідувачів при комфортній місткості в 300. Номерки в гардеробі закінчилися ще до півночі, в обох залах була тиснява, але публіці сподобалося.

Наша цільова аудиторія — це в основному, креативна молодь, часто студенти Худпрому (Харківської академії дизайну і мистецтва — прим. авт.), Академії культури — творчі люди, також айтішники. Незмінний кістяк — 20 відвідувачів, які ходять в «Живот» з року в рік. Конкретної команди у нас немає. Є персонал і близько 50 осіб, які на волонтерських засадах можуть допомогти. 80% вечірок роблю я. У нас партнерські відносини з фестивалем PLAN B, з Днем музики і з кількома промоутерами, які час від часу роблять у нас вечірки. Промоутерів, які займаються некомерційною електронною музикою, в Харкові небагато і всі з усіма знайомі.
— Ігор Транько (діджей Asket),
арт-директор клубу «Живот»

Як і в багатьох інших андеграундних клубів, ключова проблема «Живота» — в нестачі фінансування. Усі зароблені кошти клуб витрачає на оренду приміщення та зарплати персоналу і виходить у мінімальний плюс. З огляду на обмеженість бюджету, сьогодні «Живот» може самостійно привезти, наприклад, резидентів «Схеми» або російську електронщицю Kedr Livanskiy, але європейські музиканти клубу не по кишені. Хоча, зусиллями різних промогруп, цікаві закордонні привози все ж іноді трапляються: наприклад, Woo! Promo привозили в «Живот» відомого бристольського дабстеп-діджея Phaeleh, а команда промоутерів Immortal State — німецьких drum&bass-музикантів Current Value і The Panacea.

Головна проблема — відсутність великих грошей, тому що ми не можемо апгрейдитися без фінансових вливань. «Живот» — це DIY-клуб, ніхто ніколи особливо не інвестував у нього. Наприклад, влітку, в несезон, у нас невеликий мінус. Взимку і восени — невеликий плюс. Привоз іноземного музиканта — ціна автоматично зростає до 200–300 гривень. Платоспроможність не тільки аудиторії «Живота», але і в цілому харківської публіки не настільки висока, щоб при такій ціні прийшло 200 людей і ми змогли б відбити цей захід. Поки що без додаткових інвестицій ми не можемо привозити закордонних гостей, для нас це нерентабельно.
— Ігор Транько (діджей Asket),
арт-директор клубу «Живот»

Багато років «Живот» примудряється демпінгувати (штучно занижувати — прим. ред.) ціни на барі. Наприклад, за 40 гривень в закладі можна випити зразу два напої — викрутку та фірмову «Зелену ху*ню» — шот із горілки та лікеру. У клубі низькі ціни пояснюють тим, що ніколи не прагнули нажитися на своїх гостях, а живе «Живот» за рахунок згуртування однодумців.

За цей 21 рік з’явилося багато клубів, але вони були орієнтовані суто на якийсь один тренд, тобто ловили його, намагалися на цьому заробити та існували 3–5 років. «Живот» ніколи не орієнтувався на комерційну вигоду і досі існує. Думаю, це пов’язано з тим, що всі ці роки ним займалися ті люди, яким це було потрібно, які не думали про гроші, просто робили те, що їм подобається, не розраховуючи на вигоду.
— Ігор Транько (діджей Asket),
арт-директор клубу «Живот»

Культурний андеграунд

Довгий час «Живот» був єдиним майданчиком для любителів некомерційної електроніки в Харкові. Альтернативні локації, які з’явилися в 2017 році — клуби DVOR і Rave Point — швидко здулися. DVOR, що відкрився на місці колишнього рок-кафе «Акуна Матата», де починала «Пошлая Молли», обіцяв «радувати якісними привозами та яскравими вечірками», але сьогодні пропонує відвідувачам лише «нове меню і димні кальяни». Rave Point припинив роботу після рейду правоохоронців: за даними прокуратури Харківської області, власник закладу в парі з поліцейським продавав у клубі наркотики — зокрема амфетамін, метамфетамін та екстазі.

Навесні 2017-го з’явився ще один тематичний проект «Культура Звука», який не тільки лишився на плаву, а й розширюється з кожним роком. Формація стартувала як магазин вінілу й музичного устаткування, і спочатку мала тільки комерційні цілі, та з часом стала платформою, навколо якої об’єднувалися люди зі схожими інтересами.

У міру розвитку магазину ми почали по неділях робити дружні вечірки — звали друзів, пили вино. Поступово на вечірки почали сходитися люди не з нашої тусовки, рух обріс людьми, які були в темі — музикантами, діджеями. Так з’явилася ідея зробити ряд вечірок у клубах міста під нашою вивіскою.
— Валентин Бобилев (Bob Valentinov),
засновник «Культури Звуку»

Першу велику вечірку «Культура Звука» провела восени 2017-го в ще живому на той момент клубі DVOR, а протягом наступного року організувала ряд тусовок зі своїм лайнапом у декількох локаціях міста, в тому числі в «Животе». Згодом виникло питання про те, щоб організувати власний простір для вечірок. Так, в грудні 2018 року в «Культури» з’явився свій клуб-студія на Харківській набережній на березі річки Лопань.

Я досить багато подорожую і завжди намагаюся ходити в андеграундні клуби, де атмосфера більш глибинно-творча, ніж у комерційних клубах.  Хотілося створити схоже місце в Харкові, щоб поділитися переживаннями, які можна в такому місці отримати. До цього в нас у місті не було жодного клубу, який би мене повністю задовольняв. Наша команда в основному складається з діджеїв і музикантів, тому з’явилася ідея організувати свою студію продакшену, в якій ми б могли створювати свій музичний продукт і розвиватися як музиканти, а також залучати нових талановитих людей, у яких не було можливості себе реалізувати.
— Валентин Бобилев (Bob Valentinov),
засновник «Культури Звуку»

У червні 2018-го у відповідь на запит своєї аудиторії «Культура» відкрила в сусідній будівлі, де також розташована художня галерея Vovatanya, музичну школу та почала навчати діджеїнгу, продакшену, клавішним і вокалу. Будинки об’єднує загальний двір, під час вечірок у ньому розпалюють багаття, біля якого можна почілити, відпочити від гучної музики і завести нові знайомства. Цільова аудиторія «Культури» багато в чому перетинається з ЦА «Живота».

«Аудиторія досить різношерста, як за віком — від 18 до 40 і навіть до 50 років, так і за соціальним статусом, — від творчої молоді, художників, дизайнерів, айтішників і SMM-ників до дорослих і заможних людей. Ми ні з ким не конфліктуємо, якщо хтось про щось просить, завжди намагаємося підтримати. Наприклад, можемо в магазині розмістити постер вечірки «СБОР» (у минулому році проходила в «Животе» — прим. авт.) і підтримати конкурентів».
— Валентин Бобилев (Bob Valentinov),
засновник «Культури Звуку»

Наразі «Культура Звука» — збитковий проект. Дохідна частина складається з вартості входу в клуб і покупок на барі, продажів магазину, оплати навчання в школі, а також коштів, отриманих від здачі в оренду акустичного, діджейського та світлового обладнання. Здавати свій простір під проведення вечірок іншим промо-група «Культура Звука» поки що не збирається, зате 20 квітня цього року відкрила однойменний вініловий лейбл, підписавши українських і європейських музикантів. Музичний вектор лейбла — minimal house з трансовими нотками, а фізичні носії будуть видаватися на Oval distribution у Франкфурті. Перший реліз Kultura Zvuka #001 побачив світ 30 червня.

Я впевнений, що заходи, які ми ініціювали, в комплексі здатні вийти в нуль і зрештою у прибуток. Попит на електронні івенти повільно, але зростає. За півроку існування клубу ми зробили привози не дуже популярних, але перспективних іноземців. З усіма цими хлопцями ми намагалися домовлятися, щоб випускати їх у себе на лейблі. У нас стратегія робити збірники — міксувати іноземців з нашими резидентами, для яких це ще один важливий етап у розвитку. Ми підписуємо з ними контракти — право на букінг в Україні, Білорусі та Грузії — і є їх букінг-агентами на цих територіях. Відповідно, наш букінг «продає» їх для виступу в клубах у цих країнах
— Валентин Бобилев (Bob Valentinov),
засновник «Культури Звуку»

Крім іншого, «Культура» взяла під своє крило безкоштовний open-air YAMA біля СXID OPERA (раніше — ХНАТОБ, оперний театр в Харкові — прим. авт.). Біля витоків вечірок стояв власник кав’ярні в будівлі театру, бариста і діджей Саша Кручин. Попередньо домовившись з адміністрацією Опери, він виніс на вулицю апаратуру і зайняв місце за пультом. Незабаром літні тусовки поблизу театру стали проходити щопонеділка — в єдиний день тижня, коли НЕ репетирував оркестр, збираючи все більше народу — 300 людей і більше. Діджеї при цьому грали і грають за ідею. Цього літа YAMA проходить раз на місяць — відповідно, для місцевих рейверов вечірки стали ще більш довгоочікуваними.

Щоб отримати дозвіл на проведення YAMA, потрібно вкласти багато зусиль. На одній з минулих тусовок затегали мармуровий парапет фарбою, і театр не хотів давати дозвіл на проведення наступного заходу. Ми найняли робітників, очистили теги, і тоді нам знову дали дозвіл. Адміністрація театру йде нам назустріч — у цьому відчуваю підтримку, а не супротив. Ми влаштовуємо ці вечірки не стільки для просування бренду, скільки для публіки. Я відчуваю, що те, що ми робимо, приносить позитивні емоції сотням людей у Харкові.
— Валентин Бобилев (Bob Valentinov),
засновник «Культури Звуку»

В останні роки до розвитку електронної сцени Харкова підключився фестиваль соціальних інновацій і нової музики PLAN B. Минулого року, наприклад, у рамках нічної програми фестивалю, яка проходить у кулуарах СXID OPERA, виступив британський дабстеп-діджей і продюсер The Bug — постійний резидент культового лейблу Ninja Tune, на рахунку якого зокрема два спільних EP з легендарним Burial. А ще — австрійське тріо Elektro Guzzi, що грає мінімал-техно на гітарах.

PLAN B також співпрацює з «Животом» і «Культурою Звука». Щорічно фестиваль привозить у «Живот» андеграундних європейських діджеїв — у цьому році серед інших сет відіграв лондонський поет і перфомер James Massiah, який три роки тому записав трек із Massive Attack. З «Культурою» PLAN B влаштував інтерактивну виставку «Синторум» за участі десяти електронщиків з Києва, Харкова та Дніпра, на якій всі охочі могли протестувати апаратуру музикантів і долучитися до процесу створення треків, а в перервах — послухати лекції від учасників. Крім того, організував у клубі «Культури» одну зі своїх локацій.

Публіка, що швидко старіє,
і пострадянські стереотипи

Харків — друге за величиною місто України з найбільшою кількістю вузів у країні. З урахуванням того, що основний контингент рейвів — студенти, місто теоретично могло би скласти конкуренцію Києву в розвитку та різноманітності клубної культури. Разом із тим, крім «Живота» і вечірок від «Культури звуку», піти харківським рейверам нікуди, а життєвий цикл місцевого клабера досить нетривалий. «Застій» змушує електронних музикантів і діджеїв їхати в пошуках кращого життя до Києва.

У харківській тусовці багато цікавих креативних людей, але в якийсь момент вони всі переїжджають до Києва. Як це зупинити і чи варто взагалі зупиняти — не знаю. В Харкові не такий великий відгук і охоплення публіки, щоб тут було цікаво ґрунтовно займатися музикою. Попри те, що в місті дуже багато студентів, публіка вкрай консервативна і, як правило, неготова до сприйняття чогось нового. Мені здається, це якийсь слобожанський менталітет. Тим, кому 25+, цікавіше побухати в барі або вдома, ніж піти в клуб і послухати нову для себе музику, познайомитися з цікавими людьми і т.д. Клабери дуже швидко старіють в порівнянні з тим же Києвом, де публіка і в 30-35 років активно ходить на тусовки.
— Ігор Транько (діджей Asket),
арт-директор клубу «Живот»

Нерідко діджеї крутять вініли в барах, але це легша і комерційна музика, яка не є наріжним каменем і більше служить фоном для розпивання коктейлів. Заходи такого формату часто проходять, наприклад, у Benedict Daily Bar у центрі міста.

Мені здається, що в Харкові клубна сцена більше йде в бік фанку, диско чи комерційної електроніки — progressive, deep house. Rave Point закрився, виходить, крім «Живота», по техно-частині зараз нічого немає. Є ще кілька клубів і барів, де відбуваються якісь привози, але вони скоріше комерційного характеру — це популярніша музика, відповідно, вона притягує більше публіку, яка красиво вдягається і приходить випити коктейль.
— Валентин Бобилев (Bob Valentinov),
засновник «Культури Звуку»

Діджеї, які грають house і фанк у таких барах, кажуть, що відчувають себе там як бургер, як прикраса столу. Діджей просто грає для фону, поки люди їдять і п’ють, ніхто на нього не звертає уваги і не танцює. Престижні бари можуть собі дозволити діджея замість того, щоб ставити музику з ноутбука, але я не бачу в цьому ніякої трендовості.
— Ігор Транько (діджей Asket),
арт-директор клубу «Живот»

Щоб розвивати місцеву електронну сцену і розширювати рейв-ком’юніті, харківські діджеї проводять просвітницьку роботу в рамках Комісії з питань нічного життя при Молодіжній міськраді, яка була створена минулого року. Зокрема намагаються донести до мас інформацію, що демонізація нічного життя — стереотип, що не відповідає дійсності; а також пояснити молоді, що кайфувати на вечірках можна і без наркотиків. Однак найскладніше достукатися до чиновників.

«Усе впирається у фінанси та бюрократичну машину, яка не хоче йти назустріч. В обласному Фонді держмайна, наприклад, абсолютно не розуміють, яку культурну цінність має «Живот» і все нічне життя міста, скільки людей у це залучено. Їм чим менше шуму, чим менше людей — тим краще. Поки цих постсовкових тітоньок і дядечок звідти не виженуть, ситуація кардинально не зміниться.
— Ігор Транько (діджей Asket),
арт-директор клубу «Живот»

Фото з вечірок «Культури звуку» та YAMA: Діма Кот
Фото з вечірок «Живот» надані клубом

Дивіться також фото героїв покоління Z із вечірок та бекстейджів.