Тексти

Як телепроекти «Шанс» і «Караоке на Майдані» змінили нас і українську музику

Данило Панімаш

«Караоке на Майдані» і «Шанс» — дійсно культові телевізійні програми України, які зробили помітний вклад у історію українського шоу-бізнесу.

Перший формат подібного роду з’явився в Росії в 1997 році і називався «Іграшки для вулиці». Автором ідеї був Ігор Кондратюк. Шоу тривало три роки, закрилося у 2000-му і не залишило після себе ніяких відеослідів.

З 1999 року під керівництвом Ігоря Кондратюка шоу запустили на каналі «Інтер». А з 2009-го — на найбільш розважальному каналі України СТБ. «Караоке на Майдані» проіснувало 20 років і закрилося тільки в 2019 році після свого тисячного (!) випуску, ставши найтривалішим ТБ-шоу України.

Сьогодні у нас є «Голос країни», «Х-Фактор», «Україна має талант» — масштабні та рейтингові франшизи, що дозволяють зробити з раніше невідомого співочого таланту зірку. Однією з головних рис цих програм є штучне нагнітання драми, психологічний тиск, скандали та інші телевізійні маніпуляції й важелі, спрямовані на те, щоб утримати глядача біля екрану.

Олег Винник не розуміє тілесних модифікацій Ольги Сорочинської

Але «Караоке на майдані» було по-справжньому народним шоу. Воно проходило не в закритому приміщенні з масовкою, а на Майдані Незалежності. Взяти участь у програмі могла будь-яка людина з натовпу. Це була можливість легко і швидко потрапити на телебачення і отримати свої 15 хвилин слави.

Абсолютно органічне, тепле і душевне шоу, свято життя, яке об’єднувало і радувало. А якщо подивитися перші випуски, можна схопити ностальгічну хвилю від атмосфери кінця 1990-х років і тодішньої вуличної моди. Як-то кажуть, з піснею і кризи не страшні (у 1998 році у світі почалася фінансова криза і Україна опинилася на грані дефолту. «Караоке на Майдані» почалося у 1999 році — прим. ред.)

Можливо, Тіна Кароль могла стати менеджеркою з логістики…

Механіка шоу була максимально зрозумілою. Ведучий і продюсер шоу Ігор Кондратюк ходив по колу, а випадково обраний ним глядач з натовпу співав пару рядків з пісні, яка грала, у мікрофон. Потім ведучий сам вибирав тих, хто заспівав краще за всіх.

Макс Барських народився зіркою

Ці люди ставали фіналістами випуску, які співали вже повноцінні пісні і збирали гроші в шапку по колу. Хто виявився більш талановитим і харизматичним, хто більше за конкурентів зібрав грошей, той і переміг. А ті, хто програв, отримували у подарунок втішні сирі яйця для поліпшення своїх вокальних даних. Справжня демократія, ніякого експертного журі та інтернет-голосувань. Принаймні так це виглядало.

Одна з головних цінностей «Караоке на Майдані» в тому, що шоу стало кузнею кадрів для цілого покоління українських артистів

Через випробування народною любов’ю пройшли співачка Alyosha, Віталій Козловський, вокаліст гурту «Антитіла» Тарас Тополя і Діма Kadnay.

І ця кузня не була б повноцінною без розкриття внутрішньої сторони шоу-бізнесу — того, як створюються артисти, як вони працюють з продюсерами, хореографами, стилістами-візажистами. Тобто того, що робить поп-зірку поп-зіркою.

Не упустити свій шанс

З 2003 року фіналісти програм почали потрапляти в перше українське талант-шоу, яке не має світових аналогів — легендарний «Шанс». За один день ведучі Наталя Могилевська та Андрій Кузьменко разом із музичним продюсером Володимиром Бебешко, хореографами Дмитром Коляденком (про епатажність якого взнала вся країна) та Юрієм Бардашем, а також виконавчим продюсером Ігорем Таланом мали зробити з простих людей справжніх зірок.

Ігор Талан. Намагається обмежити кількість курей, свиней, іноді навіть виконавців на сцені.

— Голос за кадром

Гумор, безпосередність, легкість — три кити, на яких стояв «Шанс». Принаймні для глядача. Внутрішня кухня вистьобувалася і закадровим голосом програми, що додавало колориту. Простенько, влучно.

Вони погано співають по одному, а якщо об’єднати їх у тріо, то буде в три рази гірше

— Продюсер Володимир Бебешко

Як загартовувалися Quest Pistols

Темні сторони «Караоке на Майдані» і «Шансу»

Ленмар Абдуллаєв, учасник дуету Lenmar & Demirel, в якому він співав разом із своїм братом, у інтерв’ю таблоїду «Дуся» розповідав про внутрішню кухню «Караоке на Майдані» і «Шансу». Зокрема про «кумівство» — що Ігор Кондратюк заздалегідь планував, хто пройде відбір.

Не буду стверджувати, хто і як потрапляв на «Караоке…». Було по-різному. Починаючи з якогось сезону, учасники попередніх сезонів радили ведучому звернути увагу на їхніх друзів та знайомих. У більшості випадків Кондратюк планував заздалегідь, кого вибере.

— Ленмар Абдуллаєв

Також співак стверджує, що Ігор Кондратюк не давав Ленмару проявляти себе і відводив йому другорядну роль через схожість співака з Віталієм Козловським, якого Кондратюк продюсував.

Після гала-концерту я вже зрозумів, що основною причиною такого ставлення була моя схожість з одним із популярних українських артистів, протеже Ігоря Васильовича, теж вихідцем з «Шансу», Віталієм Козловським.

— Ленмар Абдуллаєв

Ленмар у своєму інтерв’ю пройшовся і по залаштунках шоу.

— Що тобі не сподобалося на «Шансі»?
Наприклад, одна із запропонованих пісень. Нам подзвонили перед фінальним концертом і запропонували дві пісні. З першою піснею I Believe I Can Fly від R. Kelly я погодився одразу, а ось друга, «Таня-Танечка», мені не сподобалася через слова.
Коли ми приїхали до Києва, нашу власну пісню співати не дозволили, але під час запису на студії ми побачили, що інші учасники — Василь Логай і Артур Серветник — записують свої пісні. І коли ми вчергове підняли це питання, знайшлося безліч причин, щоб не дати виконувати те, що ми хотіли. Було відчуття, що робилося все, щоб ми не виграли. Я боявся відкрито висловлювати свої претензії, щоб не зробили так, що на фіналі залишиться тільки брат.
Ленмар Абдуллаєв в інтерв’ю для «Детектор медіа»

Ленмар Абдуллаєв через кілька років після своїх пригод

Тарас Тополя, фронтмен гурту «Антитіла», згадує про виробничу сторону проєкту, підкреслюючи, що це було насамперед конвеєрне телевізійне шоу, а не продюсерський центр, з якого потім виходила готова зірка.

Усе було не так райдужно, як усі звикли це сприймати. Звичайно, завдяки «Шансу» багато людей про нас дізналися, скачали пісню, але ми тоді не пройшли у фінал. Кузьма нам просто потис руку. Сказав: молодці, рухайтесь вперед, і не більше. Вони собі робили свою рутинну роботу, для них це був певний конвеєр, у якому вони щотижня знімали нового артиста. У цьому немає нічого страшного — це життя.

— Тарас Тополя в інтерв’ю для suspilne.media

Його слова підтверджує і переможець п’ятого сезону «Шансу» Павло Табаков:

Думав отримати більше корисних порад — так, як це відбувається на російській «Фабриці зірок». А «Шанс» — гра. Усі працюють на телешоу, на картинку. Програму, в якій я брав участь, знімали з одинадцятої ранку до першої ночі. Швидкість неймовірна. Така собі гонка озброєнь. Я вперше відчув себе у шкурі шоу-бізнесового співака.

— Павло Табаков в інтерв’ю для zt.20minut.ua

Він також розповів про суть телевізійних талант-шоу:

Телебачення — це великий танк, якому байдуже, чи ти зірка, чи талановита людина, але поки ти цікавий, тебе використовують. Коли нецікавий, тебе кидають під гусениці і їдуть далі. Талант-шоу дають шанс «вистрелити», далі мусиш сам триматися на плаву. А це найскладніше.

— Павло Табаков в інтерв’ю для wz.lviv.ua

Тож що це дало українській музиці?

«Караоке на Майдані» з 2003 по 2007 рік було такою собі HR-агенцією, що відбирала найкращих для участі в уже серйознішому талант-шоу. «Шанс» став першим українським рейтинговим музичним талант-шоу, яке відкрило куліси таємничого шоу-бізнесу.

«Шанс» показав українським глядачам, що поп-музика — це історія не про легкий заробіток грошей, як стереотипно вважалося на пострадянському просторі, мовляв, що там, співати-танцювати, так усі зможуть.

Це історія про постійне вдосконалення, командну роботу, подолання себе і своїх психологічних блоків. Український глядач вперше зміг побачити, як будується українська зірка, як робиться концерт, як до нього готуються.

Багато талановитих людей, які стримували себе або не знали, що робити зі своїм співочим талантом, отримали можливість себе проявити. В тому числі й на наступних шоу на кшталт «Фабрики зірок», «Х-Фактора», «Голосу Країни». Однак незважаючи на те, що це — франшизи, саме «Шанс» в певній мірі «розкрив» українців і українок, дав їм можливість здійснити свою мрію і заспівати на сцені, нехай і не свою пісню. «Шанс» надихав не боятися себе.

«Шанс» давав можливість зрозуміти, чи здатна людина витримати весь тиск поп-зіркового буття, перевіряв на міцність. Шоу давало популярність молодим виконавцям.

— А як зрозуміти, що маєте «зіркову хворобу»?

— Коли ідеш по Києву і до тебе підбігають люди, хапають за руки, хочуть з тобою сфотографуватися, у цей момент відчуваєш себе особливим

— Павло Табаков в інтерв’ю для wz.lviv.ua

Однак популярність така штука, яку потрібно постійно підтримувати, над нею потрібно працювати. І звичайно, що не всі учасники та учасниці виявилися здатними робити музичну кар’єру після «Шансу». Тільки одиниці затрималися в українському шоу-бізнесі.

«Шанс» став школою, яка випустила плеяду топових українських зірок свого часу на кшталт Quest Pistols і Віталія Козловського. Завдяки «Шансу» виник гурт «Авіатор», учасники якого познайомилися під час третього сезону. Фіналіст нацвідборів на «Євробачення-2020» Девід Аксельрод також переміг у четвертому сезоні «Шансу» (2004).

Вікторію Сміюху помітив продюсер Юрій Нікітін і запросив у проєкт «НЕАНГЕЛЫ», в якому вона відтоді співає. Гурт «Антитіла» брав участь у програмі і ловив респекти від Андрія Кузьменка.

У 2005 році Надя Дорофеєва стала фіналісткою п’ятого сезону «Шансу», а пізніше брала участь у шоу «Американський шанс», в якому продюсером був той самий Ігор Кондратюк. Тож культурна цінність обох шоу для українського шоу-бізнесу та музичної індустрії безсумнівно велика.

«Караоке на Майдані» і «Шанс» стали грунтом, з якого зросли нові імена в українській музиці. Принаймні для глядача. І завдяки цьому крок за кроком почала зростати і українська музична індустрія.

Читайте також про найкращі випуски культової програми «ТVій формат».