Нова музика

Як британці Glass Animals просували новий альбом за допомогою ностальгії

Юрій Береза
1087

Сьогодні, 7-го серпня, вийшов Dreamland — новий альбом британського інді-поп-гурту Glass Animals. Це без перебільшення довгоочікувана робота, тому що перша за чотири роки. З самого початку існування квартет поставив себе в опозицію всьому баблгаму, який випускає промисловість останні років десять.

Glass Animals використовують той самий «фундамент», що і більшість колег по жанру. Проте замість звичних, схожих одна на одну «блокових багатоповерхівок», на цьому фундаменті виростають дивакуваті, різнокольорові, навіть злегка психоделічні «споруди».

Рідна Британія тільки зараз починає проявляти до Glass Animals непідробний інтерес, а от у США їх полюбили всерйоз і надовго — там хлопці збирають у десять разів більшу аудиторію.

Але в липні 2018 року гурт опинився на межі розпаду.

***

Два роки тому стався інцидент, який поставив під сумнів існування Glass Animals. Барабанщик гурту Джо Сіворд їхав на велосипеді і його збила вантажівка, до всього проїхавшись по голові. Фронтмен гурту, Дейв Бейлі, майже весь час пробув поруч із Джо в лікарні й заспокоював батьків друга. Бейлі, медик за освітою, переказував їм зрозумілою мовою діагнози і прогнози лікарів.

Справи були не дуже. У Сіворда відмовила пам’ять, він забув, як говорити, не міг ходити. По суті, він навчався бути людиною заново. Іронія: останній на той момент альбом гурту називався How To Be A Human Being. Glass Animals встали на паузу. Їх розривали на частини — гурт оголошував тур за туром і не міг задовольнити попит на самих себе. Стоп-кран натисла саме аварія з Сівордом.

Музиканта вдалося врятувати з допомогою кількох складних операцій. До нього повернулися мова, пам’ять, можливість рухатися. З кожним днем ​​він ставав усе швидшим. Перші репетиції з барабанами були не дуже вдалими, але він надолужив і це.

Як будували Dreamland

Відновлення Сіворда зайняло два роки. Дейв Бейлі за цей час багато думав про життя. Так з’явився Dreamland — це подорож по пам’яті Бейлі, починаючи з моменту першого дитячого спогаду в Техасі й до сьогоднішнього дня.

Дейв говорив із багатьма. З’ясувалося, що не тільки він думає про минуле частіше, ніж про майбутнє.

Ідея цього альбому народилася не з найприємніших почуттів — з невпевненості та збентеження. Мій найкращий друг у лікарні, немає чіткого розуміння, чи вибереться він. Майбутнє страшне і абсолютно невідоме. Я не міг дивитися вперед, але чомусь вийшло подивитися назад. Я зарився у своїх мемуарах, знайшов умиротворення попри те, що якась їх частина була дуже неприємною.

— Дейв Бейлі

Це не перший концептуальний реліз Glass Animals. Пісні з попереднього альбому How To Be A Human Being розповідають історії людей, яких гурт зустрічав під час гастролей. Пісні відображали персонажів, які відповідають собі на складні питання. Але цього разу Бейлі сам собі відповідає на питання.

Нормально не знати чогось або не мати відповідей. Нормально не розуміти, що ти відчуваєш, і бути вразливим. Насправді це все дуже хвилюючі речі. Світ часто називають двійковим. Так чи ні. Чорне чи біле. Насправді це місце набагато різноманітніше і непередбачуваніше, ніж можна уявити.

— Дейв Бейлі

Нова щирість

Ексцентрична поп-музика про особисті переживання. Слухаєш і здається, ніби сором’язливо підглядаєш в замкову щілину.

У випадку з Glass Animals усе на долоні. Метамодерн вводить щирість і відкритість у мистецтві на противагу цинізму постмодерну. І саме цю концепцію Glass Animals взяли на озброєння для просування своїх альбомів.

Цю траєкторію гурт випробував на How To Be A Human Being, докладно розписуючи інформацію про кожен сингл або кліп, як, наприклад, Agnes. Ця пісня — посвята близькому другові, що наклав на себе руки після тривалої депресії. Бейлі для відео прокатався у центрифузі 18 разів за день. Йому здавалося, що щось таке почуває людина, близька до краю.

Замкнутий простір, дискомфорт і неймовірна спека. Тебе прибиває гравітацією. Те, що важить 5 кілограмів, у центрифузі важить 50. У тебе починають боліти частини тіла, про які ти не підозрював. Ні думок, ні концентрації. Ти буквально всім тілом відчуваєш биття серця і зміну пульсу.

— Дейв Бейлі

Експерименти з How To Be A Human Being у плані просування були досить обережними. З Dreamland Glass Animals уже розгорнулися по повній. Вихід перших синглів Tokyo Drifting і Your Love (Deja Vu) припав на більш-менш спокійні часи, коли пандемія коронавірусу була спалахом у далекому Китаї. З тих пір, як у березні весь світ занурився в глобальну ізоляцію, Glass Animals довелося діяти інакше.

Ми вже з’ясували, що паливом для Dreamland виявилося почуття невідомості майбутнього. Альбом був готовий ще в лютому, але він несподівано добре вписався в актуальний порядок. Пандемія додала стільки стресу і неясності, що ні про які плани не може бути й мови. Тепер це відчуває не лише Дейв, але і весь світ.

Як не лише привернути увагу до альбому, а й заспокоїти людей у складні часи? Стати найкращими друзями для слухача, які чомусь не знайомі в реальному житті.

Просто здрастуй, просто як справи

«Йоу, це Дейв», — ​​так починає звернення до фанатів Бейлі на офіційних ресурсах Glass Animals. Здається, що це звичайне вітання, не більше. Насправді дуже приємне протиріччя.

Персоналізоване звернення, але… для всіх. Ви гортаєте стрічку новин. Натикаєтеся на «Йоу, це Дейв. Ми тут випустили…». Здається, що далі він розповідає тільки тобі й нікому більше. Через якийсь час стає реально цікаво, що Дейв розповість сьогодні.

Це може бути що завгодно. Новий мерч («Ми постаралися для вас зробити речі максимально доступними»), розпаковка альбому на вінілі («Найкраще видання, яке я тримав в руках, — і все завдяки вам») ​​або розповідь про кліп на новий сингл («Це відео — посвята тому, за чим ми сумуємо найбільше: концертам і глядачам»).

Будь-яка інформація від гурту або конкретно одного з учасників — таке буває в email-розсилці — намагається бити точно в ціль. Не просто «Ви — найкращі, ми любимо вас від землі до неба». Постійний акцент на любові і щирості.

Кожне повідомлення побудоване за принципом «усім і кожному окремо», що за часів карантину дуже важливо. Складно уявити, скільки людей опинилися наодинці з собою і своїми проблемами. Уявіть, як їм важливо отримувати хороші новини. Від улюблених виконавців тим більше.

За лаштунками

Люди завжди хочуть знати все про своїх кумирів. Більшість музикантів посилено захищають творче та особисте життя, залишаючи слухачів наодинці з музикою і власними теоріями. У випадку з Glass Animals усе інакше — вони вирішили взагалі нічого не приховувати. Зрозуміло, за представлення і пояснення багатьох речей віддувається сам Бейлі. Ось кілька прикладів.

Кліп на заголовну пісню альбому. Точніше, фільм у фільмі. Перша половина — дрім-поп на тлі ностальгічних відеозаписів. Друга половина — відео про створення. Всі необхідні декорації і обладнання прислали Бейлі додому. Він самостійно зібрав їх і зняв кліп.

Пропал дисків. В одному з постів в інстаграмі Бейлі показав, як буде виглядати Dreamland на диску і написав цілу передісторію про це:

Коли я був дитиною, у мене не було iPod, зате був старий Walkman на дисках. Тягав його всюди з собою. Я «пропалював» десятки різних альбомів і на «болванках» малював подобу обкладинки. У мами вдома я знайшов цілий архів дисків і подумав: «А що б я намалював на Dreamland, якби зараз був дитиною?». Так і вийшла ця обкладинка.

— Дейв Бейлі

Бейлі намалював її самостійно і в тому ж пості розіграв малюнок серед підписників.

Більше того, фанатам, що оформлювали передзамовлення на новий альбом, у день анонсу альбому в поштові скриньки впав ще один артефакт — flexi-диск із заголовною піснею. Формат був популярним у 1960–70-х. Flexi означає, що платівку можна м’яти, розтягувати, згортати в трубочку, згинати. Правда, життя їхнє було коротким. Через неглибоко надруковані доріжки якість звуку була жахливою, а голка дуже скоро залишала подряпини на тонкому, тендітному шарі вінілу.

«Мої пальці позеленіли на два тижні». У магазині мерча Glass Animals виставили цікаву позицію — футболку, яку потрібно кастомізувати самостійно. У комплекті з нею йшли рукавички і три флакони з фарбою різних кольорів. Бейлі на власному прикладі показав, як її правильно прикрасити: «Дуже рекомендую це робити в рукавичках, тому що я робив це без них і мої пальці позеленіли на два тижні».

Карантинні кавери. Багато музикантів розважали себе і фанів записами різноманітних каверів під час трансляцій у соцмережах на перших порах карантину. Дейв Бейлі не був винятком у цьому плані, зате був у іншому. Він пояснював, чому вибрав конкретну пісню, а потім показував, як її записував у власній домашній студії — без факапів, звісно, не обійшлося. До слова, всі кавери можна послухати на будь-якому стрімінговому сервісі.

Конкурс талантів

До виходу нового альбому Glass Animals оновили свій сайт. Але зробили не простий редизайн, а відкрили так званий open source. Виглядає, як робочий стіл на Windows 95.

Open Source цей інтерактивний — можна клацати на іконки, лазити, вивчати. У папках на сайті лежать рендери візуальної складової нового альбому і семпли пісень — нечувана щедрість з боку музикантів.

Лежать вони там не просто так. З періодичністю раз на місяць в інстаграмі гурту з’являються роботи фанатів — кавери, артворки, просто кумедні мем-відео. Залучення у творчий процес і відволікання від усього, що відбувається в світі одночасно. А якщо гурту сподобається, то тебе ще запостять і тегнуть — чим не нагорода?

Майбутнє за ностальгією?

Гурт випускає альбом на диску з обкладинкою сторони у вигляді дитячого малюнка фронтмена. Сайт виконаний у вигляді робочого столу Windows 95. На обкладинці альбому можна побачити відеокасету з фільмом «Малюк-каратист» (1984) і напис «Insert Coin» — прямо як на старих ігрових автоматах.

Усе це дуже нагадує спекуляцію на ностальгії, якою зараз грішать дуже багато музикантів. Якщо послухати нові пісні, то Дейв Бейлі дійсно здається трохи сентиментальним щодо власних спогадів.

Але їхній варіант поп-музики не ретроспективний. Зазвичай якщо вдаються до ностальгії як засобу, то намагаються максимально відтворити час зі спогадів. Але Glass Animals роблять сучасний саунддизайн — звучать жваво, приємно, а мелодії моментально застряють в голові.

Дебютник Zaba був томною, задушливою роботою, схожою на тропічну лихоманку. How To Be A Human Being брав бенгерами стадіонних масштабів: Life Itself, Youth, The Other Side Of Paradise. Dreamland заглиблюється в сторону іноді хвацького, але загалом мрійливого наївного дрім-попу. Для Dreamland ностальгія ніколи не була рушійною основою, а лише ще одним інструментом, потрібним для досягнення мети.

Як прихилити до себе людину, при цьому не бачучи її й не спілкуючись? Розповісти свою історію максимально чесно і правдиво, тут і там розставляючи різні тригери, що мають викликати у слухача лоскітливе відчуття ностальгії.

При цьому Glass Animals мало схожі на хлопців, які міцно загортають себе в спогади і не бажають жити реальним життям. Ностальгія у рамках промо — відмінний інструмент, щоб спонукати людину згадати щось хороше в ці похмурі часи. У той же час, не варто забувати про сьогодення і майбутнє, в якому все рано чи пізно налагодиться.

Слухайте альбом Dreamland на стрімінгах: Apple Music, Spotify, YouTube Music, Deezer.

Читайте також, хто такі 100 gecs — нові герої покоління Z