Журналіст Кріс Вільямс провів вікенд у Києві, вижив на вечірках і розповів про становлення клубу Closer. Матеріал вийшов у впливовому виданні The Guardian. Ми публікуємо його переклад.
Із невеликих починань у 2012-му київський клубно-культурний центр став лідером східноєвропейської сцени.
Щойно виходиш із таксі перед Closer, зразу відчуваєш — попереду велика ніч. Підйом по розмальованих графіті сходинках до клубу навіює дитяче відчуття пригод, і не в останню чергу через сьогоднішній Masquerade — щорічний марафон, де всі приховають обличчя за масками на восьмому дні народження команди.
Містичні фігури всередині так і стоятимуть, ніби приклеєні, на дерев’яному танцполі з вечора суботи до останніх спалахів вечірки вночі в неділю. Хоча це не зовсім тест на витривалість: у головній кімнаті все свистить і шумить, а на поверсі з ембіентом, де підлога в подушках, так само медитативно й атмосферно, як на Зелених Полях фестивалю Glastonbury.
Closer — це найвідоміший нічний клуб у Східній Європі, а Masquerade — одна з найочікуваніших його вечірок. З пізнього ранку музика внизу крутиться в калейдоскопі американського хаусу 1990-х, вічного детройтського техно та вибухового эйсіду через заплутаний, психоделічний мінімал-хаус — ці стилі Closer допоміг популяризувати в українській столиці.
Рікардо Віллалобос та Zip, що вплинули на команду клубу задовго до його появи, куражаться за діджейським пультом перед першим рядом танцюристів. Арт-директор і резидент Closer, Тимур Баша, розповідає, чому ці двоє навчили команду.
Усе неважливо. Ніякої філософії та всі запрошені.
Цієї ночі Zip передає пульт Тимуру для закриття вечірки після 17 годин музики.
Серед інших гостей — Лоран Гарньє, Хелена Гауф, Moodyman. Невеликий клуб не тягне гонорари в більших місцях, але його репутація — схвильований натовп і тепла атмосфера — приманює помітних артистів. Саме так Віллалобос закріпився за щорічним Masquerade. До всього, культурний статус Closer зміцнився завдяки їхнім двом літнім фестивалям, Strichka та Brave! Factory, найбільшим в Україні серед подібних.
Суботні вечори часто не мають офіційного часу закриття і діджеї можуть грати, поки публіка готова танцювати.
Ми ніколи не закінчуємо, коли клуб порожній. Якщо закінчуємо на підйомі, а люди просять більше, то ми відповідаємо: «Гаразд, приходьте наступного разу»
Тимур Баша
Зазвичай ніч закриває один із 13 резидентів — групи людей, що колективно сформували музичну ідентичність клубу. Для постійних відвідувачів вони мають таку саму значимість, як і зірки, що качають на вихідні. Це згуртований колектив, що з роками розвивається. Сергій Яценко, співзасновник Closer, розповів, що спочатку в них було тільки чотири діджеї: Basha, Vova Klk, Bambu та Shakolin. Потім кожні три-чотири місяці когось додавали, коли чули цікавих українських артистів.
Basha та Vova Klk грали в тісному ресторані в січні 2012-го на першій вечірці Closer, більше схожій на невелику зустріч друзів: прийшло 80 людей, і вхід був вільним для всіх, хто натиснув кнопку «Відвідаю» на Facebook. Після декількох вдалих ночей вони знайшли стару фабрику стрічок на Подолі, де й закріпилися на наступні сім років.
Оренда була досить дешевою, бо тут нічого не було. Ні опалення, ні нормальних вікон, ні підлоги, ні стін. Локація була абсолютно непридатною. Ми мали робити все. Це одна з наших улюблених задач: вийти у відкритий простір і придумати ідею.
Тимур Баша
Наразі будівля розрослася на цілодобову галерею, магазин одягу, чайний сад, веганський і вегетаріанський ресторани, де гості сидять із сирними хачапурі та смузі в руці. Влітку з вечірки піти ще складніше — музика хаус-діджеїв розноситься по всьому клубу «Лісний причал», сонячній відкритій терасі, де вриваються найзавзятіші ще довго після закриття.
Решта екосистеми оживає протягом тижня. Поки команда художників вручну готує інсталяції до вечірок, вінілові гіки копаються у музичному магазині Андрія Шаколіна. Також тут є магазин меблів, майданчик для живої музики, театр, тату-салон і радіостанція.
Клубне приміщення використовується як місце для джазових виступів, виставок і лекцій. «Ми розповідаємо людям із концертів про вечірки, щоб вони могли познайомитися і з електронною музикою, — каже Тимур Баша. — А людям на вечірках — про концерти, щоб вони в свою чергу познайомилися з джазом. Це навчальний процес. Це не клуб, це — культурний центр».
Попри те, що клуб є інклюзивним, тут дотримуються суворих стандартів щодо тих, хто може зайти. Учасниця команди Інна Щупко вітає кожного гостя на вході. Як фейс-контролерка, вона вирішує, хто потрапить всередину, а в приміщенні стежить, чи не порушують відвідувачі заборону фотозйомки, антиінстаграм-позицію клубу, звичну для багатьох найкращих танцювальних місць у світі.
Деякі називають такі заходи елітарними, проте Інна впевнена, що завдяки цьому вони можуть підтримувати правильну атмосферу.
Ми всі тут друзі. Коли я бачу когось вперше, то маю зрозуміти, чому вони тут. Справа не в одязі чи музичній ознайомленості. Хорошу людину з відкритим серцем я завжди запрошу всередину.
Інна Щупко
Як багато визначних клубів, Closer терпить небажану увагу не лише від дивних п’яних туристів. У 2015-му в низці озброєних поліцейських рейдів на клуб у деяких гостей виявили амфетамін і канабіс, і суд звинуватив культурний центр у торгівлі наркотиками.
Після цього люди вийшли на протест, як і в Тбілісі в 2018 році, коли спеціальні озброєні підрозділи поліції здійснили рейд на Bassiani (найкращий клуб у світі за думкою Resident Advisor — прим. ред.) та Café Gallery. Closer подав апеляцію і рішення про закриття клубу було скасовано у Верховному Суді.
Попри перешкоди, електронна музика в Києві процвітає.
П’ять-сім років тому я знав усіх електронних артистів України. А зараз їх дуже багато і кількість постійно зростає. Я думаю, зокрема завдяки нам.
Тимур Баша
Недалеко від Closer відкрився андерграундний техно-клуб, який Інна Щупко порівнює з берлінським Berghain.
Відкриття нового конкурентного простору за рогом могло б викликати занепокоєння серед власників популярного клубного центру, але Тимур лише наполегливо концентрується на своєму ділі. І це не жарти: вони з Інною Щупко ще п’ять років тому переїхали до сусідніх із комплексом лофтів. Для них і багатьох Closer — набагато більше, ніж просто клуб.
Нічого не важливо. Я тут, і мені не треба дивитися у зовнішній світ. Це наша маленька утопія.
Тимур Баша
П’ять ключових треків
від команди клубу Closer
Baby Ford & Zip — The Riverbed
Інна Щупко, фейс-контролерка: «Хлопці The Perlon — наші провідники. Dandy Jack, Рікардо Віллалобос, Zip, Baby Ford: коли ми тільки починали, то хотіли запросити їх на всі наші вечірки. В серпні 2014-го Zip уперше приїхав до Києва, і я пам’ятаю, як після довгої афтерпаті він сидів на підлозі мого лофту, як старий друг. Я була дуже щасливою, адже Zip — мій улюблений артист».
Timur Basha & Alex Savage — Chiochups
Аліса Маллен, PR-менеджерка: «Це ремікс київського хіп-хоп-гурту Chio Chups Clan, які виступали наживо в Closer. Нещодавно він вийшов на Clommunity, лейблі Closer. Ніяких жанрових меж, важливі тільки музика і почуття. Другий реліз вийде зовсім скоро. Я дуже радію, що це роблять наші талановиті продюсери».
Model 500 — The Chase (Smooth Mix)
Сергій Яценко, співзасновник: «Model 500 вперше грали в Україні на Brave! Factory минулого літа. Для мене фестиваль — це можливість провести концерти і вечірки музики, яку зазвичай не можна почути в Києві».
Z@p — Out of Control
Аліса Маллен, PR-менеджерка: «Z@p М частина нової діджейської хвилі з Уругваю. Минулого разу він грав у Closer із DJ Koolt, ще одним важливим представником цієї сцени. Вони роблять божевільне південноамериканське електро, техно і тек-хауз, я дуже люблю його останнім часом. Минулого року їх музика прозвучала і в Києві, захопивши багатьох промоутерів і молодих продюсерів сцени».
Blestyashchiye — There, Only There
Інна Щупко, фейс-контролерка: «Це фінальний трек, який відіграли Karine & Shakolin у завершальному сеті зранку в понеділок на Strichka в 2018 році. Strichka — це начебто наша власна дуже велика домашня вечірка з купою деталей, що нагадують дім. Тому, звісно, наші резиденти — її важлива частина».
Автор оригінального матеріалу: Кріс Вільямс
Фото: Sasha Ptaag
Читайте також про те, чим живе електронна сцена Харкова.