Обожнювати чи ненавидіти: хто такі The 1975 та чому варто послухати їхній новий альбом

Якби крутість альбомів вимірювали кількістю пісень у трек-листі, безкінечними перенесеннями релізу та скандалами навколо учасників, то четверта платівка The 1975 під назвою Notes On a Conditional Form без сумніву зайняла б одну з найвищих позицій.

Сьогодні четверо британців презентували свою найоб’ємнішу роботу — 80 хвилин музики в 22-ох кардинально різних піснях. Тут і анархо-панк, і солодкий інді-поп, і Ґрета Тунберґ (куди ж без неї?), і навіть пісня, написана батьком фронтмена гурту, коли хлопець був ще малим. The 1975 захотіли сісти на всі стільці одразу і їм це вдалося.

Перед прослуховуванням альбому потрібно зрозуміти, чому від однієї назви гурту в когось очі наливаються кров’ю, а хтось готовий добу стояти в черзі на їхній концерт. Чи справді The 1975  — один із найвпливовіших колективів останнього десятиліття? І чим новий альбом відрізняється від трьох попередніх?

Шкільний ансамбль

2002 рік, чотири хлопці з Вінслоу, маленького містечка біля Манчестера, нудяться у школі. Вони вирішують створити гурт. Досвіду й життєвих травм за плечима недостатньо, щоб писати власну музику, тому Метті Гілі, Джордж Деніел, Росс Макдональд і Адам Ганн збираються у гаражі та грають кавери на панк-пісні.

Найбільшою залою, в якій на той момент виступали хлопці, була шкільна аудиторія, а їхніми найпалкішими фанами стали вчителі та дівчата з молодшої школи. Дивовижно, але Гілі не завжди був фронтменом; хлопець ховався за барабанами, поки його однокласник Елліот тримав мікрофон у руках. Одного дня Елліот сказав: «Цей гурт — повна срань, я йду». Доленосний момент для The 1975, не менше.

Перші кроки 

Коли британці написали свою першу більш-менш нормальну пісню, то вирішили, що їхнє призначення — бути зірками, а не вчитись чи працювати. Через постійні пошуки себе та кризу ідентичності Метті гурт змінив шість назв: Me and You Versus Them, Forever Drawing Six, Talkhouse, The Slowdown, Bigsleep, Drive Like I Do. Так би тривало й далі, якби одного дня Гілі не купив на барахолці якусь старезну книгу.

«На форзаці була купа нерозбірливих написів і внизу стояла дата — “01.06, the 1975”. Мені запам’яталось вживання частки “the” і я подумав, що це ідеальна назва для гурту», — каже виконавець. Окрім гурту, він назвав так свою першу пісню та альбом, — щоб світ напевне запам’ятав, з ким має справу.

У 2013-му дебютник The 1975 нарешті виходить у світ, але відгуки отримує неоднозначні — хтось благає слухачів уникати альбому за будь-яку ціну, а британські чарти тим часом плескають у долоні, радіють і називають The 1975 гуртом року.

Саме тоді світ уперше побачив Метті Гілі, почув його гучні висловлювання та побачив суперечливі вчинки. «Я не хочу, щоб мене вчили жити 19-річні фанатки Гаррі Стайлса, лол», — пише Гілі в соцмережах, а в одному інтерв’ю видає: «Нас ніколи не парило, чи ми з тих гуртів, які люблять дівчатка». Іронія в тому, що більша частина слухачів гурту — дівчата.

А як тобі таке, Елліот? 

Якщо над назвою першого альбому Гілі не надто довго думав, то назва другого змусила закотитись мільйони очей. Альбом i like it when you sleep for you are so beautiful yet so unaware of it вийшов у 2016-му і змінив ставлення слухачів до колективу назавжди, і хтось досі вважає, що відтоді The 1975 не випускали нічого крутішого.

У цій роботі-провокації Гілі говорить про наркозалежність, передозування, кохання, післяпологову депресію своєї мами та філософію. Він обмиває кістки сім’ї Кардашьян, Дональду Трампу, Каньє Весту, рефлексує на тему свого велетенського еґо. У Метті своя позиція стосовно всього на світі і йому по цимбалах, чи з ним згодні.

Друга платівка була відображенням внутрішнього світу Метті, а третя робота гурту A Brief Inquiry Into Online Relationships звертається до світу та вказує на його недоліки. Вона розкриває теми дорослішання, поп-культури, соціальних мереж і всесвітньої кризи. В цьому альбомі Метті відкрито говорить про свої проблеми з наркотиками та найболючіші моменти декількох останніх років. «Сучасність нас підвела», — співає Гілі у Love It If We Made It, і ці слова описують увесь настрій альбому.

Один із найгучніших скандалів навколо Метті Гілі трапився у серпні 2019-го, коли The 1975 виступали у Дубаї. Він хотів підтримати ЛГБТ-спільноту країни та висловити протест проти низки законів, які обмежують їхні права. Під час виконання Loving Someone Метті спустився в зал і поцілував хлопця в першому ряду, який кричав йому: «Одружись на мені!». Після цього Гілі повернувся на сцену зі словами: «Ми ж всі люди, чи не так?».

Гомосексуальність у Об’єднаних Арабських Еміратах карається 10 роками в’язниці, тому на Метті полилися хвилі критики та обурення, оскільки той поставив під загрозу безпеку свого фана. На щастя, усе закінчилося добре, і Метті визнав, що вчинив необдумано.

Хаотичний опус

Реліз четвертої платівки The 1975 анонсували ще два роки тому, коли хлопці працювали над своїм третім альбомом. З того часу почався хаос — назва альбому змінювались тричі, а коли гурт нарешті визначився з нею, понеслись проблеми з обкладинкою та датою релізу.

Cпочатку Notes On a Conditional Form мав вийти 21-го лютого, але The 1975 розповіли, що не встигають, і перенесли реліз на 24 квітня. За той час обкладинка змінилась тричі. А 30 березня гурт визначився остаточно — альбом виходить 22 травня і крапка.

Коли Метті Гілі нарешті завершив роботу над альбомом та ізолювався у своїй студії, він продовжив писати дурниці в твіттері. «Перестаньте просити людей вас підтримувати. Нам не треба ваші EP та журнали, Лоро, ми всі помремо», — написав фронтмен, звертаючись до інді-гуртів під час пандемії.

Пройшло декілька секунд і Метті ледь не стерли з лиця Землі. Твіт він видалив.

«Просто уявіть, які привілеї потрібно мати, щоби запостити таке лайно і одразу видалити його, не сказавши при цьому нічого, і думати, що ніхто нічого не помітив», «Коли нарешті настав час жерти багатіїв і Метті Гілі — наступний у черзі», «Метті Гілі реально проводить карантин за написанням найтупішої фігні!» — приблизно такою була реакція людей, але Метті відмовився просити вибачення.

Попередні платівки гурту відкривали різні версії треку під назвою The 1975, але новий альбом — виняток із кількох причин. Скільки альбомів розпочинаються з монологу Ґрети Тунберґ, яка закликає слухачів відповідальніше ставитися до планети? Назвіть ще одну платівку, що поєднує в собі кантрі-рок, шугейз, хаус, панк, пісню батька фронтмена і колаборацію з FKA twigs і Фібі Бріджерс. Так, може здатись, що це хаотично та неорганізовано, але у випадку з The 1975 це прекрасно працює.

Notes On a Conditional Form — це не музика для радіо, а радше абсолютно унікальна робота, що не намагається когось копіювати і нічого не приховує. У ній відчувається безлад, який відбувається в голові Метті — він не боїться висловлювати думки, навіть якщо більшість з ними не погоджується. Фронтмен виступає у ролі свого ж критика — веде внутрішній діалог, допитує себе, рефлексує.

Найкращий альбом найкращого гурту

Метті Гілі вважає цю платівку своєю найкращою роботою. Більш того, фронтмен порівнює The 1975 з Radiohead: «Мені здається, ми — один із найвизначніших колективів останнього десятиліття, якщо взагалі не єдиний визначний. Radiohead були гуртом 90-х, і після того десятиліття вони випускали мої улюблені альбоми. Саме тому я продовжу працювати, а не спочиватиму на лаврах».

Невідомо, як Том Йорк ставиться до такого порівняння і чи він взагалі знає, хто такі The 1975, але те, що витівки гурту обговорюють і в Pitchfork, і їхні колеги по цеху — це факт.

The 1975 — не просто четверо хлопців, які грають дурненькі пісеньки та роздають автографи дівчатам. Вони виросли зі шкільного колективу в гурт, що не боїться ризиків, критики, відвертості. Їм є що сказати і вони не збираються нічого приховувати від вас, а теми їхніх пісень б’ють по обличчю і змушують задуматися. Notes On a Conditional Form — це і сповідь, і рефлексія над минулим, і послання у майбутнє; це перший, і можливо останній, альбом The 1975, який до останньої деталі відображає суть та ідею гурту.

Читайте також, як ASAP Rocky вийшов з гетто та побудував власну імперію.