Нова музика

Обожнювати чи ненавидіти: хто такі The 1975 та чому варто послухати їхній новий альбом

Марта Леськів
1648

Якби крутість альбомів вимірювали кількістю пісень у трек-листі, безкінечними перенесеннями релізу та скандалами навколо учасників, то четверта платівка The 1975 під назвою Notes On a Conditional Form без сумніву зайняла б одну з найвищих позицій.

Сьогодні четверо британців презентували свою найоб’ємнішу роботу — 80 хвилин музики в 22-ох кардинально різних піснях. Тут і анархо-панк, і солодкий інді-поп, і Ґрета Тунберґ (куди ж без неї?), і навіть пісня, написана батьком фронтмена гурту, коли хлопець був ще малим. The 1975 захотіли сісти на всі стільці одразу і їм це вдалося.

Перед прослуховуванням альбому потрібно зрозуміти, чому від однієї назви гурту в когось очі наливаються кров’ю, а хтось готовий добу стояти в черзі на їхній концерт. Чи справді The 1975  — один із найвпливовіших колективів останнього десятиліття? І чим новий альбом відрізняється від трьох попередніх?

Шкільний ансамбль

2002 рік, чотири хлопці з Вінслоу, маленького містечка біля Манчестера, нудяться у школі. Вони вирішують створити гурт. Досвіду й життєвих травм за плечима недостатньо, щоб писати власну музику, тому Метті Гілі, Джордж Деніел, Росс Макдональд і Адам Ганн збираються у гаражі та грають кавери на панк-пісні.

Найбільшою залою, в якій на той момент виступали хлопці, була шкільна аудиторія, а їхніми найпалкішими фанами стали вчителі та дівчата з молодшої школи. Дивовижно, але Гілі не завжди був фронтменом; хлопець ховався за барабанами, поки його однокласник Елліот тримав мікрофон у руках. Одного дня Елліот сказав: «Цей гурт — повна срань, я йду». Доленосний момент для The 1975, не менше.

Перші кроки 

Коли британці написали свою першу більш-менш нормальну пісню, то вирішили, що їхнє призначення — бути зірками, а не вчитись чи працювати. Через постійні пошуки себе та кризу ідентичності Метті гурт змінив шість назв: Me and You Versus Them, Forever Drawing Six, Talkhouse, The Slowdown, Bigsleep, Drive Like I Do. Так би тривало й далі, якби одного дня Гілі не купив на барахолці якусь старезну книгу.

«На форзаці була купа нерозбірливих написів і внизу стояла дата — “01.06, the 1975”. Мені запам’яталось вживання частки “the” і я подумав, що це ідеальна назва для гурту», — каже виконавець. Окрім гурту, він назвав так свою першу пісню та альбом, — щоб світ напевне запам’ятав, з ким має справу.

У 2013-му дебютник The 1975 нарешті виходить у світ, але відгуки отримує неоднозначні — хтось благає слухачів уникати альбому за будь-яку ціну, а британські чарти тим часом плескають у долоні, радіють і називають The 1975 гуртом року.

Саме тоді світ уперше побачив Метті Гілі, почув його гучні висловлювання та побачив суперечливі вчинки. «Я не хочу, щоб мене вчили жити 19-річні фанатки Гаррі Стайлса, лол», — пише Гілі в соцмережах, а в одному інтерв’ю видає: «Нас ніколи не парило, чи ми з тих гуртів, які люблять дівчатка». Іронія в тому, що більша частина слухачів гурту — дівчата.

А як тобі таке, Елліот? 

Якщо над назвою першого альбому Гілі не надто довго думав, то назва другого змусила закотитись мільйони очей. Альбом i like it when you sleep for you are so beautiful yet so unaware of it вийшов у 2016-му і змінив ставлення слухачів до колективу назавжди, і хтось досі вважає, що відтоді The 1975 не випускали нічого крутішого.

У цій роботі-провокації Гілі говорить про наркозалежність, передозування, кохання, післяпологову депресію своєї мами та філософію. Він обмиває кістки сім’ї Кардашьян, Дональду Трампу, Каньє Весту, рефлексує на тему свого велетенського еґо. У Метті своя позиція стосовно всього на світі і йому по цимбалах, чи з ним згодні.

Вам краще сприймати все, що я говорю, у контексті, бо я інколи таке ляпаю, що коли читаєш, здається, що я псих. Але ці теми відкривають музику для тлумачень. Впевненість і чесність — ось що найбільше впливає на людей. І на цьому базується наша з The 1975 кар’єра.

— Метті Гілі

Друга платівка була відображенням внутрішнього світу Метті, а третя робота гурту A Brief Inquiry Into Online Relationships звертається до світу та вказує на його недоліки. Вона розкриває теми дорослішання, поп-культури, соціальних мереж і всесвітньої кризи. В цьому альбомі Метті відкрито говорить про свої проблеми з наркотиками та найболючіші моменти декількох останніх років. «Сучасність нас підвела», — співає Гілі у Love It If We Made It, і ці слова описують увесь настрій альбому.

Один із найгучніших скандалів навколо Метті Гілі трапився у серпні 2019-го, коли The 1975 виступали у Дубаї. Він хотів підтримати ЛГБТ-спільноту країни та висловити протест проти низки законів, які обмежують їхні права. Під час виконання Loving Someone Метті спустився в зал і поцілував хлопця в першому ряду, який кричав йому: «Одружись на мені!». Після цього Гілі повернувся на сцену зі словами: «Ми ж всі люди, чи не так?».

Гомосексуальність у Об’єднаних Арабських Еміратах карається 10 роками в’язниці, тому на Метті полилися хвилі критики та обурення, оскільки той поставив під загрозу безпеку свого фана. На щастя, усе закінчилося добре, і Метті визнав, що вчинив необдумано.

Коли я читав про це, то почувався доволі безвідповідальним, але й думав: “Та срати!”. Звісно ж, я не збираюсь піддавати людей небезпеці, проте я щиро хочу підтримувати тих, хто не має права голосу, тим більше, якщо маю вплив у поп-культурі. Я виступаю за фундаментальні речі.

— Метті Гілі

Хаотичний опус

Реліз четвертої платівки The 1975 анонсували ще два роки тому, коли хлопці працювали над своїм третім альбомом. З того часу почався хаос — назва альбому змінювались тричі, а коли гурт нарешті визначився з нею, понеслись проблеми з обкладинкою та датою релізу.

Cпочатку Notes On a Conditional Form мав вийти 21-го лютого, але The 1975 розповіли, що не встигають, і перенесли реліз на 24 квітня. За той час обкладинка змінилась тричі. А 30 березня гурт визначився остаточно — альбом виходить 22 травня і крапка.

Коли Метті Гілі нарешті завершив роботу над альбомом та ізолювався у своїй студії, він продовжив писати дурниці в твіттері. «Перестаньте просити людей вас підтримувати. Нам не треба ваші EP та журнали, Лоро, ми всі помремо», — написав фронтмен, звертаючись до інді-гуртів під час пандемії.

Пройшло декілька секунд і Метті ледь не стерли з лиця Землі. Твіт він видалив.

«Просто уявіть, які привілеї потрібно мати, щоби запостити таке лайно і одразу видалити його, не сказавши при цьому нічого, і думати, що ніхто нічого не помітив», «Коли нарешті настав час жерти багатіїв і Метті Гілі наступний у черзі», «Метті Гілі реально проводить карантин за написанням найтупішої фігні!» приблизно такою була реакція людей, але Метті відмовився просити вибачення.

Попередні платівки гурту відкривали різні версії треку під назвою The 1975, але новий альбом виняток із кількох причин. Скільки альбомів розпочинаються з монологу Ґрети Тунберґ, яка закликає слухачів відповідальніше ставитися до планети? Назвіть ще одну платівку, що поєднує в собі кантрі-рок, шугейз, хаус, панк, пісню батька фронтмена і колаборацію з FKA twigs і Фібі Бріджерс. Так, може здатись, що це хаотично та неорганізовано, але у випадку з The 1975 це прекрасно працює.

Notes On a Conditional Form — це не музика для радіо, а радше абсолютно унікальна робота, що не намагається когось копіювати і нічого не приховує. У ній відчувається безлад, який відбувається в голові Метті — він не боїться висловлювати думки, навіть якщо більшість з ними не погоджується. Фронтмен виступає у ролі свого ж критика — веде внутрішній діалог, допитує себе, рефлексує.

Люди, що забагато діляться усім, думаючи, що це мило, доволі виснажливі. Самозневага — це непогано, якщо правдиво, а в інших випадках це якесь позерство. Якщо люди відчувають, що ти намагаєшся нав’язати їм певний образ себе, вони думають: та йди ти в сраку, просто скажи правду.

— Метті Гілі

Найкращий альбом найкращого гурту

Метті Гілі вважає цю платівку своєю найкращою роботою. Більш того, фронтмен порівнює The 1975 з Radiohead«Мені здається, ми — один із найвизначніших колективів останнього десятиліття, якщо взагалі не єдиний визначний. Radiohead були гуртом 90-х, і після того десятиліття вони випускали мої улюблені альбоми. Саме тому я продовжу працювати, а не спочиватиму на лаврах».

Невідомо, як Том Йорк ставиться до такого порівняння і чи він взагалі знає, хто такі The 1975, але те, що витівки гурту обговорюють і в Pitchfork, і їхні колеги по цеху — це факт.

The 1975 — не просто четверо хлопців, які грають дурненькі пісеньки та роздають автографи дівчатам. Вони виросли зі шкільного колективу в гурт, що не боїться ризиків, критики, відвертості. Їм є що сказати і вони не збираються нічого приховувати від вас, а теми їхніх пісень б’ють по обличчю і змушують задуматися. Notes On a Conditional Form — це і сповідь, і рефлексія над минулим, і послання у майбутнє; це перший, і можливо останній, альбом The 1975, який до останньої деталі відображає суть та ідею гурту.

Митцям, які навчили мене жити, було до біса небайдуже. Мій обов’язок — це створювати потужне мистецтво. Інакше це просто втеча від дійсності, а люди можуть для цього просто накуритися трави чи подихати веселого газу, і це буде набагато краще за погану музику.

— Метті Гілі

Читайте також, як ASAP Rocky вийшов з гетто та побудував власну імперію.