Тексти

Голос змін: чому Біллі Айліш стала королевою підлітків та іконою нового часу

Данило Панімаш
3632

Біллі Айліш. Весь 2019 рік світ шумів, гудів і сходив на піну від цього імені. Біллі Айліш яскраво спалахнула і відразу стала головною героїнею сучасності. Як зазвичай буває з такими вогниками, до кінця 2019 року Біллі Айліш трохи набридла — і своєю музикою, і присутністю в інформаційному полі.

Однак те, що вона набридла «дорослим», ніяк не впливає на її величезну фанбазу. Щось викликало Біллі Айліш у цей світ. Щось зробило її популярною. Щось перетворило її на головну музичну героїню підлітків сьогоднішнього дня.

Але для того, щоб це зрозуміти, потрібно розібратися, що таке сучасний підліток.

Окей, бумер. Розкажи-но про підлітків

Смартфон — наш найкращий друг, інструмент, який дозволяє нам бути в курсі подій безперервно. А відсутність доступу до інтернету і соцмереж паралізує навіть дорослого, що вже казати про підлітка.

Для тінейджерів смартфон — це одночасно спосіб пізнавати світ і пропуск у зграю. Соціальні мережі, Tik Tok та Instagram замінили сучасним підліткам відеомагнітофони та дискові MP3-плеєри, які були в міленіалів.

«Іди пограй, поки дорослі розмовляють. Тобі це знати не потрібно»

Без смартфона підліток буде в своїй спільноті якщо не ізгоєм, то мінімум диваком, адже йому потрібно бути в контексті того, що навколо нього несеться і чим цікавиться його коло спілкування. А тренди змінюються кожного дня.

Завдяки інтернету сучасний підліток набагато раніше дізнається про секс, наркотики, насильство, аб’юзивні стосунки, екологічну кризу, травми, любов і ненависть. Він раніше дізнається, як взаємодіяти зі світом і, відповідно, набагато раніше пізнає себе та свої бажання.

«А звідки беруться діти?»
«Підростеш — дізнаєшся, мала/ий ще»

І не дивно, що сучасні діти здаються набагато дорослішими і самостійнішими, ніж діти попередніх поколінь, яких надійно оберігали від світу турботливі батьки.

Яскравий приклад такої дитини — Ґрета Тунберґ, дівчинка, яка в 16 років змогла розворушити світ висловлюваннями на «дорослі теми». Виникає дисонанс, дорослий відчуває невідповідність, присутність чогось стороннього.

«Вона ж дитина, що вона може розуміти?!»

Тому бумери дивуються, коли дізнаються, що і Ґрета, і Біллі в 14 років страждала на депресію — діагноз дорослої (як думалося раніше) людини. Що й казати про пострадянський простір, де деякі експерти взагалі не вважають депресію хворобою?

А що вже говорити про пострадянське виховання, яке засноване на чіткій ієрархії Батька і Дитини. Звичайно ж, депресія може бути тільки у дорослих, тому що саме вони намагаються пом’якшити своїм дітям зустріч із майбутнім, зі шкури лізуть. Проте навіть не питають дітей про те, чи потрібно їм це взагалі, чого їхні діти хочуть і що відчувають.

«Ой, яка депресія? Ти просто ледащо, займися чимось. Книжку почитай, піди погуляй»

Ну окей, бумер. А до чого тут Біллі Айліш?

Про Біллі Айліш можна говорити що завгодно. Що це створений і розкручений великими лейблами проект. Що самої Біллі Айліш в ній менше, ніж її геніального брата Фіннеаса. Однак саме вона тут і зараз є головною співачкою покоління Z — покоління цифрової культури, безпосереднього, щирого, сміливого. Яке часто від цього і страждає.

У виданні colta.ru була опублікована чудова стаття про покоління Z — з чого воно складається і як воно оголосило війну попереднім поколінням. Таку собі культурну війну батьків і дітей.

«Ми менш залежні від речей і думки людей, але більш усвідомлені й при цьому тривожні. Ну і так: ми вважаємо, що до нас варто прислухатися старшим поколінням. Як це у вас на канцеляриті зазвичай називається — «наполегливо рекомендуємо».

Біллі Айліш — це якраз історія про щирість і незалежність від думки старших і «досвідченіших». І її популярність лише частково є питанням музики і шоу-бізнесу — саунддизайну, хуків, дивних кліпів і образів. Біллі Айліш — це той самий підліток, що рано подорослішав, перестав соромитися і почав говорити про свої травми і комплекси. Тим самим об’єднавши навколо себе підлітків з усього світу.

У кожному поколінні з’являється музикант, який стає його голосом. У 1970-ті такими голосами стали Sex Pistols і Ramones. У 1980-х з їхньою обережною сексуальністю — Мадонна. У 1990-х з їхніми розчаруванням і надією — Курт Кобейн і Віктор Цой. У 2000-х — Eminem. У 2010-х з’явилася Тейлор Свіфт, а після неї — і Біллі Айліш.

Це люди, які змогли не тільки намацати нерв своєї епохи, а й висловилися мовою, яку зрозуміло ціле покоління. І навели мости між собою і мільйонами інших людей, які відчували те саме, що вони, проживали схожий досвід. Але були неспроможні це сказати вголос, консервували себе і накопичували гнів, дотримуючись прийнятих своїми батьками норм.

«Всі люди як люди, а ти хто? Що за лайно ти слухаєш? Чому ти одягаєшся, як безхатько?»

Так і Біллі Айліш у свої сімнадцять років показала, що дорослі з їхнім бажанням будувати своїх дітей за своїм образом і подобою — це архаїзм. Що дорослі не готові слухати і чути, що вони багато чого недоговорюють, не розмовляють зі своїми дітьми, не вірять в їхнє глибоке переживання чого завгодно — кохання, депресії чи, не приведи Господь, статевого потягу в 14 років.

«Ну як там твоє кохання? Портфель допоміг донести? За ручку потрималися?»

Оооокей, бумер. А що далі?

Український критик, публіцист і куратор сучасного мистецтва Костянтин Дорошенко в зв’язку з пандемією коронавірусу влучно й жорстко помітив: «Природа дає чіткий сигнал: сивомуді не повинні більше керувати світом. ХХ століття закінчилося».

І його думка не стільки про політику вождизму і самоназваних «батьків народів» — тобто дідуганів на кшталт Путіна і Трампа, які є уособленням дикого консерватизму, скільки про омолодження світу, відмирання батьківського комплексу. Того самого Батька, який думає, що робить винятково добро для своєї дитини. Але при цьому не прислухається до її бажань, не пускає Дитину в свій світ і дивиться на неї з позиції «старшого та мудрішого», який точно знає, що і коли потрібно Дитині знати та бажати.

Якщо з дітьми ніхто не хоче гратися, то у них не залишається іншого вибору, крім як гратися на самоті. Однак тисяча таких дітей перестають бути одинаками і перетворюються в силу, з якою потрібно рахуватися. Це вже відбувається — сучасні діти все більше змушують своїх батьків рахуватися з собою, не знецінювати свої переживання. І самі цьому вчать. 

Ґрета Тунберґ та її взаємини з батьками — яскраве тому підтвердження. Її мати, оперна співачка, навіть кинула свою кар’єру, щоб долучитися до екологічної боротьби доньки.

Усе це — прекрасна історія про повагу і взаємний вплив, обмін і постійне навчання. Про скорочення прірви між поколіннями, знищення затхлих ієрархій, пошук і прийняття себе та інших. Усе це — історія про справжній планетарний гуманізм, який поступово набирає оберти. І Біллі Айліш сьогодні — точно така сама провісниця нового часу і надзвичайно впливовий голос покоління, хочеться цього бумерам чи ні.

Читати також, чому гурт «Пошлая Молли» буде завжди дратувати дорослих.