Перед тим, як показати вам найкращі українські альбоми 2019 року, розказуємо про закордонних фаворитів редакції.
Це був чудовий рік. Повернулися культові гурти, деякі відомі артисти видали неочікувано сильні роботи, а нові зірки засяли так, що будуть диктувати моду в музиці ще кілька найближчих років.
До вашої уваги список 25 найкращих закордонних альбомів 2019 року на думку slukh.media.
Королева меланхолії Лана Дель Рей випустила, мабуть, найкращий свій альбом. Norman Fucking Rockwell — яскраве підтвердження і закріплення її королівського статусу. Сумний, атмосферний, повільний — шостий альбом Лани підхоплює хвилями і відносить свідомість у відкритий океан ніжності та чуттєвості.
Один із найбільш неоднозначних гуртів на пострадянському просторі випустив новий альбом, який вносить ще більше смутку. Shortparis продовжують досліджувати поп-культуру та ставити збочені експерименти над поп-музикою. «Так закалялась сталь» — це холодна, сира музика, яку важко ідентифікувати, яка існує сама по собі, якій ніхто не потрібен.
Цей альбом — колаборація Карен О, вокалістки культового гурту 2000-х Yeah Yeah Yeah’s, і продюсера та мультиінструменталіста Danger Mouse. І дуже шкода, якщо ця колаборація одноразова.
Альбом Lux Prima — це прекрасний коктейль із психоделіки, соулу і поп-музики з приємним присмаком музики кінця 1960-х — початку 1970-х, в якому ще можна почути нотки Сержа Генсбура. Нічого зайвого і нічого, що б хотілося додати, ідеально збалансована музика.
«Жеребці» випустили найпотужніший свій альбом. Музиканти і самі це відчувають, і це можна побачити в божевільному маркетингу, коли гурт випускав ледь не по кліпу щомісяця. А сам альбом вийшов дуже різноплановим, щирим і гіпнотично танцювальним.
Болісний і дуже зворушливий альбом від білоруських альтернативщиків. «Гул» — це тривога, що підступається повільно, буря, яка може принести як велику красу, так і велику руйнацію. У випадку «Петли Пристрастия» гул несе з собою біль, через який потім наступає катарсис.
Danny Brown — один із найунікальніших реперів сучасності. По-перше, тому що манеру його читки можна сплутати хіба що з B-Real із Cypress Hill, якщо до цього добряче випити. По-друге, тому що Danny Brown виходить далеко за межі хіп-хопу, перетворюючи його на фантастичну істоту, створену з різних шматків інших жанрів. uknowhatimsayin¿ — це яскравий приклад мутації хіп-хопу.
Chelsea Wolfe — це фільтр ледь не всієї темної і похмурої музики світу. Вона вбирає все: від готики до дроун-ембіенту дарк-фолку, перемішує, пропускає через себе. На виході отримуємо надзвичайно трагічний саундтрек до тотальної безвиході.
І нехай сонграйтерку називають готичною королевою хіпстерів, краси її музики це не применшує. Альбом Birth of Violence звучить тихо, ніжно і страшно. Саме так і народжується жорстокість.
Культовий американський гурт випустив дуже важливий ностальгічний запис про прощавання з юністю і повернення до неї. Мінорна музика балансує на межі з трушним емо- і пост-роком, і, чесно кажучи, її складно вимкнути. LP3 викликає настільки сильну ностальгію, що її можна відчути навіть якщо ви назавжди порвали зі своїм минулим і стерли його зі своєї пам’яті.
Несамовито красивий і містичний альбом від співачки ірансько-французького походження. Дивовижна електроніка з чарівним вокалом, від якої віє нічною пустелею. В деяких моментах вона нагадує Bjork, однак при глибокому зануренні виявляється, що у Lafawndah свій власний голос і шлях.
Це настільки математично вивірений альбом, що аж зло бере. Сем Шеферд створив дивовижно холодну і красиву музику, під час прослуховування якої здається, що твоїми емоціями майстерно маніпулюють. І цим маніпуляціям згодом віддаєшся повністю, а далі будь що буде.
Цей рік належить не тільки Billie Eilish, але й жінкам-артисткам взагалі. Angel Olsen — яскраве тому підтвердження. Співачка випустила повністю магічний альбом, емоційно різноплановий і захопливий. Композиторський талант Angel вражає.
Легендарні Tool випустили свій довгоочікуваний альбом, який обіцяли випустити ще з 2008 року. Однак на виході ми отримали набір із уже зіграних мелодій та рифів. Але є одне «але» — чим далі занурюєшся у Fear Inoculum, тим більше відчуваєш нове.
Tool стали романтичнішими та ніжнішими, не такими складними і технічно брутальними (крім пісні 7empest). І вже на третьому прослуховуванні з’являється довіра, а самоплагіат відходить на другий план. Цей альбом або стане містком до чогось нового, або фінальною крапкою у творчості гурту, якому вже нічого сказати світові.
Істеричний нойз-рок від ірландського гурту, спроможний довести до панічної атаки. Задушливий, страшний альбом, записаний психопатами для психопатів. Його важко слухати і також важко припинити слухати. Красиве виведення з зони комфорту.
Атмосферна, нуарна суміш хіп-хопу і джазу з сонячного Лос-Анджелеса. Це альбом, який змушує розслаблено качатись на своєму стільці зі склянкою віскі та сигарою. Цю музику можна використовувати у якості панацеї від внутрішнього болю і зовнішніх проблем — вони просто розчиняються у бітах та мелодіях.
Тихий, скромний альбом від американської співачки та віолончелістки Келсі Лу тільки прикидається тихим і скромним. Уся чуттєвість дебютника валить з такою силою, що її складно витримати. Цей альбомів потребує уважного прослуховування і довіри. Саме тоді він розкривається, як квітка.
Цей рік належить їй повністю. І не дивно, адже вона перевернула поп-музику, створивши новий образ травмованого і замкнутого підлітка. Її дивні яскраві кліпи зачаровують так само, як її дивні пісні.
When We All Fall Asleep, Where Do We Go? — це перша музична ластівка співачки, яка злетіла високо, однак поки що не розправила крила. Потенціал Billie Eilish ще тільки розкривається.
Не такі попсові, як Tame Impala, не такі авангардні, як King Gizzard & The Lizard Wizard, австралійський гурт Psychedelic Porn Crumpets тримає прекрасний баланс між психоделічністю і драйвовістю. Їхній альбом And Now What For The Whatchamacallit тому яскраве підтвердження. Це красивий, теплий, майстерний запис.
Складно пройти повз альбом американських інді-рокерів. I Am Easy to Find — це тихий вірш, який вагається між тим, щоб залишитися інтимним шепотом і тим, щоб перетворитися на величну і натхненну поему.
Величний і масивний альбом від одного з найголовніших пост-металевих гуртів планети тут і зараз. Майже півтори години космічної краси та важкості. Cult Of Luna вміють виводити пафос за межі людського розуміння. Виходить майстерно.
Складна, вражаюча і кришталево чиста музика від однієї з найяскравіших співачок сучасності. FKA Twigs не вкладається у рамки звичної поп-музики — її однаково цікавлять і авангардні експерименти, і загравання з електронікою.
Альбом MAGDALENE — це інтимна сповідь пошепки, якій хочеться вірити, хоча вона цього зовсім не потребує.
Здавалося, що після таємничої трагічної загибелі Чарльза Купера в 2009 році можна забути про Telefon Tel Aviv. Однак Джошуа Юстіс вирішив продовжити справу і випустив перший за 10 років альбом під вивіскою одного з найвидатніших електронних дуетів 2000-х. Вивірена, атмосферна і сумна робота.
UZEDA — культовий італійський гурт, що існує з 1987 року. Цей альбом — перший за 13 років, як і в хайпожерів Tool. Quocumque jeceris stabit — це 8 треків красивої нервової і тривожної музики, від якої мурашки бігають по шкірі. Надрив, натиск і щирість, від яких неможливо просто так відвернутися.
DJ Shadow випустив справжнього звіра. Our Pathetic Age — це електронний опус із двох частин. Перша — це інструментальні треки, друга — це треки з різними вокалістами і реперами, серед яких є учасники Wu-Tang Clan, Nas, Pusha T і лідер гурту Interpol Пол Бенкс. Тривожний, атмосферний, складний альбом.
Цей альбом — дебют 19-річної співачки Hana Vu, який просто повинен стати класикою інді-музики. Hana Vu все ще шукає себе і своє звучання, розриваючись десь між експериментами PJ Harvey і St. Vincent. У цього релізу дуже особлива харизма, а після прослуховування залишається відчуття чогось занадто доброго.
Tyler, The Creator зрозумів, що хіп-хопу стало забагато. Купа лілів, асапів та інших клонів заполонили ринок і для того, щоб на ньому втриматися, потрібно виходити з зони комфорту. Що Тайлер успішно і зробив. Це вже не хіп-хоп, а дика, яскрава суміш цілої купи різних музичних напрямків та жанрів, в якій з легкістю можна потонути і не виплисти. І це сподобається.
Слідкуйте за новою музикою на нашому сайті та телеграм-каналі. Незабаром продовжимо підбивати підсумки 2019-го.
