Тексти

5 важких концептуальних альбомів України, які потрібно послухати

Данило Панімаш

Концептуальний альбом — це запис, присвячений одній ідеї або темі, які розкриваються за допомогою лірики та музики.

На концептуальному альбомі пісні можуть розповідати одну історію — однією з перших була робота американського фолк-співака Вуді Гатрі, що розповідає про життя музиканта під час Великої депресії, чи автобіографічний альбом Good Kid, M.A.A.D City Кендрика Ламара. На альбомі Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band великі The Beatles розповідають галюциногенну історію одного вигаданого оркестру.

Концептуальний альбом може об’єднувати ідея, а кожна пісня в ньому — розкривати цю ідею з різних боків. Так побудований The Murder Ballads, альбом Nick Cave & The Bad Seeds, — це збірка авторських і народних балад про вбивства на ґрунті пристрасті.

Придумати історію, перевести її в лірику й зрозуміло донести це до слухача — це півбіди. Найбільший виклик — зробити так, щоб історія та музика підкреслювали і доповнювали одна одну.

Читайте про найкращі концептуальні альбоми в історії незалежної української музики.

Soom — Djebars

Харківський сладж-дум-гурт Soom створив міфологію, де в найкращих традиціях роману «Американські боги» Ніла Ґеймана сплітаються сучасні пейзажі та казкові уявлення давньої України.

Альбом розповідає історію юнака Джєбарса — він вирушає у таємничу подорож незрозуміло куди й навіщо. Іде через сірі харківські панельки, де мавки барижать ширкою, по лісу, в якому мольфари блукають серед секвой, що мають шприци замість голок. Усе це під страшну, атмосферну, важку, неймовірно мелодійну музику.

Однак Soom, крім того, що малюють моторошні музичні картини, ще змушують розгадувати історію своїми дивними слівцями (бебани, джівіаші — що це таке взагалі?). У результаті ще й хвацько обманюють слухача.

Тому що весь альбом Djebars, а саме його недомовки, таємничість і масштабний сторітелінг виявляються історією про вгашеного наркотою чувака, що йде у кіоск за водичкою. І реальність навколо нього — це бед-тріп. Увесь Djebars — це захоплива іронія з серйозним обличчям.

Septa — Bitten by the Serpent of the Kingdom of the Spirit

Одесити Septa та їхній вокаліст і продюсер Євген Тимчик завжди тяжіли до масштабного сторітелінгу. Це проявилося на альбомі Sounds Like Murder (2016), який розповідав історію насильницьких стосунків чоловіка і жінки. Або це була історія думок про насильство щодо жінки в голові чоловіка? Загалом, альбом був абстрактним і вільним для інтерпретацій — чіткість сюжет та посилу складно зчитати навіть у текстах.

Однак на останньому альбомі гурту Bitten by the Serpent of the Kingdom of the Spirit (2019) тема обростає деталями, образи стають прозорими, а ідея — зрозумілою. З одного боку альбом розповідає історію міфічної істоти та стосунків з її творцем. Однак з іншого, судячи з культурних пасхалок, розкиданих по тексту, це метафора взаємин людини і Бога.

Привабливість альбому в тому, що він у будь-якому випадку складається в цілісну історію з чіткою драматургією. А вже інтерпретувати його символи та образи, конструювати їх можна по-різному. Ми спробували.

Oh Deer! — Як перестати хвилюватися і полюбити війну

Житомиряни Oh Deer! розпалися у 2017 році, випустивши пронизливий альбом Як перестати хвилюватися і полюбити війну. Це той випадок, коли в альбомі немає певного сюжету та історії, проте є лейтмотив — місце й переживання людини, поета під час війни.

Злість, натиск, одночасно меланхолія, загальний тривожний настрій музики поєднуються з пронизливою лірикою.

На носі весілля і нова посада,
а на порозі — двоє із військкомата:
«Прийшли ми по тебе і твого брата —
сліпих і кривих наказали теж брати.»

Весь альбом — це по суті фіксація ситуації, в якій опинилася Україна під час війни, дивовижне поєднання проникливої та важкої музики і поезії. І одночасно — маніфест гуманізму.

Товпляться на вокзалі ешелони:
замріяно, спокійно, ніби сплять,
стоять солдати тихо на пероні,
наче дерева необірвані стоять.

Нема до них нікому уже діла,
із літом закінчився їх комфорт
Життя спинилось, як рука невміла
пейзаж перетворила в натюрморт.

KАТ — Герника

Фразу «Говорити про музику — це все одно, що танцювати про архітектуру» приписують легендарному божевільному музикантові Френку Заппі, однак ця формула вже не актуальна.

Британський письменник Грегорі Нормінтон, «золотий хлопчик постмодернізму», написав у 2004 році роман «Корабель дурнів». Він взяв за основу однойменну картину голландського художника Ієроніма Босха, придумав і написав окремі історії для кожного з 12 персонажів на картині.

А харківський гурт КАТ пішов трохи далі. Хлопці взяли одну з найжахливіших картин ХХ століття, «Герніку» Пабло Пікассо, і заспівали її. Альбом присвячений бомбардуванню історичного і культурного центру Країни Басків Герніки фашистами в ході громадянської війни в Іспанії.

КАТ не тільки оживляють у своїх текстах образи Пікассо (уламок меча, людина, що дивиться у небо, свічка). Їхній мелодійний хардкор-панк із важкими барабанами немов передає звуки бомбардування. А весь альбом — це інтерпретація шедевру Пікассо, власна картина, намальована музикою.

У контексті воєнного протистояння України та Росії альбом харків’ян набуває ще прозоріших метафор.

1914 — Eschatology of War та The Blind Leading The Blind

Один із п’яти українських гуртів-підписантів австрійського лейблу важкої музики Napalm Records, львів’яни «1914» — це концептуальний гурт, що назвався за роком початку однієї з найбільш руйнівних воєн в історії людства.

На рахунку гурту два альбоми, присвячені різним подіям і окремим деталям Першої світової війни. Наприклад, у пісні Ottoman Rise співається про висадку Австралійського і Новозеландського армійського корпусу на Галліполі та битву проти турецьких військ на чолі з Ататюрком, засновником сучасної турецької держави. Пісня Zeppelin Raids присвячена бойовим дирижаблям, а A7V Mephisto — першому серійному танку Німецької імперії.

Вокаліст Дмитро Кумар — археолог і колекціонер атрибутики Першої світової війни. На сцені гурт використовує реквізит тих часів, а сам Кумар виглядає як солдат, що постав із мертвих та виліз з-під землі після артилерійського обстрілу. Музика гурту повністю відповідає концепції і цілком може звучати саундтреком 1914–1918 років. Особливо якщо перечитати щоденники Ернста Юнгера «В сталевих грозах».

Перевір також, чи сможеш ти вгадати виконавця за описом його альбому.