Куди поділась магія гурту Balthazar: огляд нового альбому

Сьогодні улюбленці українців бельгійський гурт Balthazar випустив новий альбом Sand. Журналіст і музичний оглядач Юрій Береза поділився думками щодо роботи.

Balthazar — це гурт, що перевинаходив власний звук безліч разів. Фронтмени Маартен Девольдере та Йінте Депре та їхня музика мають свій унікальний почерк: кураж, самовпевненість, трохи хижості. У цьому і є магія гурту. Проте, на жаль, її мало на новому альбомі Sand. Часом здається, що пісні пихато рухаються на відстані від слухача, і їхні шляхи майже не перетинаються. Чи це так задумано?

У Sand є все, за що ми полюбили Balthazar — сексуальні баритони, жага до танцювальної руханки, фірмові прийомчики теж на місці: немов зламана гітара треку Hourglass, східні струнні в Passing Through чи духове соло в I Want You.

Гурт продовжує розширювати аудиторію за рахунок саунду, який помітно полегшав із минулих робіт, одночасно став більш камерним. Хоча в сучасній поп-музиці це нормально — залишати впізнавані елементи, а все інше максимально спрощувати. Balthazar залишили в основі типовий для себе грув, який вони, за словами Депре, у турі з альбомом Fever вивели на новий рівень.

Однак там, де гурт зазнав втрат музичних, на передній план виходить історія та сюрреалістична кінематографічність гурту, частково закладена у перших кліпах на сингли Losers та On a Roll — з гангстерами, озброєними погонями і любовними розчаруваннями. На відміну від еклектичного Fever, у Sand прослідковується концептуальна історія двох героїв, які, можливо, тікають від переслідувачів вулицями Марракеша, при цьому десь із I Want You ми потрапляємо в такий собі спін-офф з любовним трикутником і жінкою, яку неможливо повернути. Хоча, судячи зі знакового рядка «We are losers on the verge of something great» («Ми невдахи на грані чогось великого»), кураж героїв це не зупиняє.

Альбом завершує тягнучий фінал з поп-мелодіями у стилі 90-х, і в певну мить здається, що замість Маартена та Йінте ми зараз почуємо голос EL Кравчука.

Насамкінець, попри часом ламані і пишні мелодії складається враження, що Sand — досить рівний альбом, який нікого не хоче турбувати чи примушувати робити трохи гучніше. Можливо, саме тому він і дистанціюється від слухача, що цілком у дусі сучасності.

Платівка бельгійців жодним чином не є поганою. Просто Sand вийшов інакшим — простішим, менш чіпким. Утім, це не аксіома: Sand може здатися найлипучішим записом у світі.

Слухайте альбом на цифрових платформах: Apple Music, Spotify, YouTube Music, Deezer.

Дякуємо за можливість послухати альбом до виходу бельгійському лейблу PIAS і українській концертній агенції Happy Music Group.

Радимо також звернути увагу на новий раптовий альбом Ніка Кейва.