Українські музиканти полюбляють роздавати інтерв’ю. Інколи їхні відповіді на питання здаються нудними та банальними, куди рідше — несподіваними та навіть шокуючими. Опустимо той факт, що деяким краще жувати, ніж говорити.
Онлайн-журнал СЛУХ порився в архівах та зібрав найцікавіші цитати відомих українських артистів, артисток та Михайла Поплавського про успіх, комплекси, політику, секс і шкідливі звички.
«Я в Києві з 2005-го. Коли я приїхав, мене спочатку дуже сильно налякало все це російськомовне середовище. А воно тоді було вабщє друге — реально за українську мову чмирили. Тіпа ти селюк. Я перший тиждень питався шо-то по-русскі гдє-то сказать, а потом думаю — “пошлі вони в пізду, всі російськомовні”. Буду говорить українською всім назло. […] Я принципово кругом говорив українською. А суржик — це дзен, це моя іскрєнность».
Діма Зезюлін (Latexfauna)
про російськомовних «Громадському» (2019)
«Так, я плачу [податки], ми з податковою дружимо. В дуже гарних відносинах. […] Юначе, я запізнююся на роботу. Ідіть на хєр».
Ірина Білик про гроші
у розмові через домофон із кореспондентом каналу «1+1» (2012)
«У мене не було ніякої ідеї пропаганди бодіпозитиву. Я вас прошу: не вішайте на мене це! У мене немає такого, я ж не роздяглася догола! Я така, яка є. Я кажу, що я себе прийняла, але не пропагую: іди, борись, бий морду тим, хто назве тебе жирною. […] Я б хотіла розвивати [суспільство так, щоб воно] нормально сприймало таких, як я. Я не збираюся худнути на 40 кілограмів. Якщо я можу через музику дати можливість повірити в себе, відчути себе вільніше, якийсь свій талант з куточка винести, я буду це робити».
Alyona Alyona про сприйняття себе
в інтерв’ю Meduza (2018)
Перша причина нашої біди — політики. То є люди, для яких немає писаних законів.
«У мене немає бар’єру в спілкуванні з молодшими людьми. Мені з ними навіть легше, ніж з деякими однолітками. У них інший больовий поріг, рівень і поняття внутрішньої свободи. Люди, які народилися не в червоній імперії неминучого соціалізму, а в молодій незалежній країні. І це дуже круто.»
Антон Слєпаков (“Вагоновожатые”) про молодість
в інтерв’ю РБК-Україна
«Коли [Світлана Лобода] говорить, що я нічого не зробила в шоу-бізнесі… Світлана вважає, що її творчість несе серйозну освітню функцію в маси. Її великий епічний твір “Постой, мужчина” та про дівчинку в рожевому платтячку дійсно ввійдуть в історію поряд з великими творами Баха, Бетховена, Генделя і Гайдна».
Оля Полякова після «бешеной кобылицы» на свою адресу від Світлани Лободи
в інтерв’ю «Новому каналу» (2012)
«Перша причина нашої біди — політики. То є люди, для яких немає писаних законів. Для нас є. Ми маємо фактор страху, який заставляє нас тих законів дотримуватися. А вони люди з інакшої планети, закони придумують для нас, щоб нас як отару тримати в якомусь периметрі».
Кузьма «Скрябін» про українських політиків
в інтерв’ю Маші Єфросиніній (2015)
Мені здається, що багато історичних моментів про долю української жінки втрачені й не згадуються. А у нас жінки дуже вродливі. І це не просто байка.
«Я любитель половити білки. Я вже набухався, курю сігу такий, стою з подругою. Підходить якийсь тип і починає дивитися на мене. Я кажу: “Нахуя ти палиш?”. Він позакидав мені якусь хуйню. Якісь жарти хуйові. У мене була сережка “Богема”, така кругла, мені пацики підігнали. Він мені такий заявляє, спробував пожартувати типу: “Ти шо, пірат?”. Я такий: “Шо за хуйня, чувак, ти шо, пожартувати вирішив?”. І як уїбав його на хуй! Пробач, чувак!»
Lil Morty про власну крутість
в інтерв’ю FastFoodMusic (2019)
«У страуса можна погратися десь у неелектрифікованому досі селі Канівського району. […] Я думаю, що говорити, що ти поза політикою, — це така поза з бажанням зберегти ринок. Але зараз такий час, що якщо ти не цікавишся новинами, то новини зацікавляться тобою. Хоча це, звичайно, позиція розумна, і за часів всіх політичних разбалансовок були музиканти, які дотримувалися нейтралітету. Напевно, це були найрозумніші й найбагатші люди. Але ні до тих, ні до інших я не належу, а в інший голові не був, не знаю. На мою думку, позиція “Я поза політикою, я за мистецтво” — це те саме, що декларувати: “Я — гей, але я не чіпаю хлопчиків”».
Фоззі («ТНМК») про політичний нейтралітет колег
в інтерв’ю «Цензор.Нет» (2015)
«Мені цікаво розкривати історію української жінки. Мені здається, що багато історичних моментів про долю української жінки втрачені й не згадуються. А у нас жінки дуже вродливі. І це не просто байка. Пригадайте, скільки було військових дій на українських теренах. І скільки жінок залишалися одні. Українська жінка — сильна. Вона вміла доглядати сім’ю одна. У мене в мами три сестри. Вона — четверта. І в мене завжди був такий собі культ жінки. Мені б хотілося показувати у творчості внутрішньо сильну жінку».
Alina Pash про українських жінок
в інтерв’ю Platfor.ma (2018)
Я не матеріаліст-консьюмерист. Мені досить базових речей — на їжу, одяг, комунальні послуги, і все.
«Чим більше я всім цим займаюся, тим далі відходжу від якихось ілюзій. Дивлюся на інші гурти, спілкуюся з ними і розумію, що немає таких цілей, типу “в 2017 році я буду грати у Madison Square Garden”. Це все мішура, непотрібні речі. Якщо ти починаєш грати на гітарі й думаєш про щось подібне — закінчуй. Це так не робиться. […] Є, звичайно, якісь бажання, ідеї. Але краще сидіти і працювати на результат, ніж візуалізувати собі стадіони».
Ігор Сидоренко (Stoned Jesus) про стадіонні амбіції
в інтерв’ю Noizr (2016)
«Прикро, але мені жодного разу жоден чоловік ніяких пропозицій не робив. Я б хотів хоча б один раз це почути. Про мене стільки розмов різних, що я вже чекаю, коли підійде чоловік і на побачення покличе. Сам я ніколи не пропонував чоловікам побачення винятково через скромність. […] Відомих людей усіх кладуть у ліжко один до одного. Таке враження, що ми з ранку до вечора сексом займаємося. Для того, щоб пускатися берега, потрібно багато вільного часу. Мені сподобалася відповідь Джорджа Клуні на цю тему: “Я прочитав на одному з форумів, що Джордж Клуні — гей, гей, гей. Хочу сказати, що я — гей, гей. Але третє “гей” — це вже занадто”».
EL Кравчук про чутки про свою гомосексуальність
в інтерв’ю «Главреду» (2008)
«Раніше моя позиція була до неподобства рівною — музика повинна існувати окремо від роботи. […] Коли пішов, перші два місяці була хандра. Тому що вже звик, що зранку прокидаєшся і йдеш на роботу, а тут тобі вже нікуди не треба. Перший тиждень було відчуття, що я у відпустці. Але настрій швидко змінився на “відпочили і добре, треба щось уже робити”. І я сідав о 9-ій ранку в студії вдома і грав на фортепіано, на басу, ударних. Зараз це один із пойнтів, якими я заробляю собі на життя. Я ніколи не прагнув заробити багато грошей, спокійно ставлюся до цього. Я не матеріаліст-консьюмерист. Мені досить базових речей — на їжу, одяг, комунальні послуги, і все».
Максим Сікаленко (Cape Cod) про базові потреби
в інтерв’ю bit.ua (2018)
Я ж не трахаю без гондона і взагалі не так часто це роблю. Перед цим у прихильниць просто паспорт питаю, я ж не дурень.
«У мене довго була така позиція: я шукав лейбл. Як відбувається цей пошук? Ти постійно листуєшся, тебе ставлять на паузу, потім повертаються через півроку. На кожному лейблі є черга, у хороших студій доводиться стояти в черзі цілий рік. […] Знаєш, скільки я отримав за свій минулий реліз? Сто доларів. Виходить, що зіграти один лайв було фінансово вигідніше, ніж записати альбом».
KOLOAH про власні гонорари
в інтерв’ю The Village (2019)
«Я ж не трахаю без гондона і взагалі не так часто це роблю. [Перед цим у прихильниць] просто паспорт питаю, я ж не дурень. Так і кажу: “Чувіха, типу, я не хочу сідати в тюрму, показуй паспорт”. Показує паспорт, а шо їй робити?»
Кирило Блєдний («Пошлая Молли») про секс із фанатками
в інтерв’ю Юрію Дудю (2018)
«Найекзотичніше, що я пив у своєму житті, — коктейль “Ржавий цвях” у Новосибірську чи Єкатеринбурзі. Нас привезли в підпільний бар, в який просто так не зайдеш. У їхньому “Ржавому цвяху” було близько десяти інгредієнтів — весь алкоголь, який був у барі. Я читав, що на початку іракської кампанії солдати від такого помирали. Але я вижив».
Юрій Каплан («Валентин Стрыкало») про алкогольні уподобання
в інтерв’ю Buro 24/7 (2016)
Є дві причини, чому ми не хочемо вчити українську мову. Одна — низький IQ. Низький IQ — це дебіли. Люди — дебіли.
«Як підсів? Як усі. Потихеньку. Років 17 було, тільки школу закінчив. Хіпі там, все таке. Хаєр до дупи. Пошуки станів зміненої свідомості. ЛСД тоді не було. Дохуя не було, зате був мак. Початок 80-х. Я ці часи згадую, як суцільну якусь сіру хуйню, і постійно всілякі інтоксикації. До того часу, як підсів щільно, ще встиг сезони два автостопом поїздити по совку. Думав, може, просто невдало якось народився, і в інших місцях житуха яскравіша. Але в межах совка скрізь одне й те саме було».
Сергій «Кузя» Кузьмінський («Брати Гадюкіни») про наркозалежність
в інтерв’ю tema.in.ua (2005)
«Є дві причини, чому ми не хочемо вчити українську мову. Одна — низький IQ. Низький IQ — це дебіли. Люди — дебіли. Якщо вони дебіли, хай пройдуть комісію, що в них низький IQ, і тоді ми звільнимо їх від складного обов’язку вивчити державну мову. Тоді зробити гетто. Ми будемо їм як волонтери — ми допомагаємо даунам, допомагаємо сиротам, будемо допомагати цим дебілам, співати їм “Владимирский централ”».
Олег Скрипка про мовне питання
в інтерв’ю Radio Skovoroda (2017)
«У мене п’ять студенток, які підходили до мене на п’ятому курсі, і казали: “Михайле Михайловичу, ми закінчуємо, але у нас одна до вас просьба”. Кажуть: “Я хочу від вас мати дитину”. Це нове покоління, розумієте? Дехто хотів із моста кинутися, але я постарався, щоб всі залишился живі, всі залишились задоволені. Я їх повлаштуовував скрізь у Києві, дехто пішов в аспірантуру. Це жінки, а жінок не можна розумом зрозуміти […] Є любов, а є кохання. Кохати можна багатьох, а любити одну».
Михайло Поплавський про власний мачизм
в інтерв’ю Дмитру Гордону (2005)
Я щиро вважаю, що не може бути любов односторонньою. Не може бути любов нещасною. Значить, це не любов, це не те почуття.
«Я взагалі не знала, що таке здоровий сон. Навіть вживала таблетки, щоб заснути спокійно. Плакала дуже часто. На мене не можна було покластися, сказати: завтра в 9-ій ми йдемо туди-то, тому що до того часу зі мною могло статися що завгодно, — нервовий зрив, істерика. У мене були панічні атаки до такої міри, що німіли кінчики пальців, — я пізніше зрозуміла, що це так називається. А після цього успіху, який до мене прийшов ні з того ні з сього, я розслабилася. […] І я вдячна слухачам — усім людям, які дали мені цю віру в себе».
Луна про панічні атаки
в інтерв’ю Meduza (2017)
«Я щиро вважаю, що не може бути любов односторонньою. Не може бути любов нещасною. Значить, це не любов, це не те почуття. Тому що любов, коли вона справжня, навпаки, окрилює. Вона чорно-білий день взяла і прикрасила, вона якісь перепони в житті раз — і загладила. Ось така в моєму розумінні любов. А та, яка змушує нервувати, гризти нігті, переживати з приводу того, що тебе не люблять, — це не любов».
MONATIK про невзаємне кохання
в інтерв’ю Viva (2017)
