Для когось радіо — це дивна штука, що висить у бабусі вдома. А для декого це справа всього життя.
Анаід Агаджанова любить радіо з дитинства. Це — історія її захоплення і плейліст улюблених пісень про радіо. Посилання на нього шукайте в кінці матеріалу.
Якби про мене знімали кіно, я б попросила назвати його All Songs About Radio. А поки його ніхто не знімає, я вам просто поставлю найкращі з них та розкажу кілька історій.
Років із семи, через досить низький тембр голосу та вміння дуже чітко формулювати свої думки дорослі мені постійно говорили: «Який у тебе голос! Напевно, на радіо працювати будеш!».
А я обожнювала слухати радіо, скільки себе пам’ятаю. Я досить рано пов’язала своє життя з медіа, а про роботу саме на радіо чомусь не замислювалась всерйоз.
Зараз мені здається, що насправді працювати з радіо я почала саме тоді, дитиною, бо в мене були дивні хобі. Я знала імена всіх ведучих, назви програм, репертуари та частоти всіх станцій в усіх містах.
Я досліджувала ефіри — рахувала, скільки разів на день на різних хвилях грала та чи інша пісня, скільки пісень в ефірній годині, чим відрізняється ранковий плейліст від денного чи вечірнього.
Свої дослідження я записувала в блокноти, які давно загубились. А поки я дорослішала, ефіри вітчизняних радіо заповнювались одноманітною російською попсою, а ведучі здавалися поверхневими. Доступ до найрізноманітнішої музики завдяки інтернету ставав безмежним, як і бажання відкривати її більше і глибше. Словом, «цифра» витісняла радіо.
«Друге пришестя» мого захоплення радіо припало на час, коли в Україні стався Майдан, а я підбиралась до піку своєї кар’єри піарниці та музичної менеджерки. Саме тоді, разом із бумом нової української музики, почали з’являтись і перші онлайн-радіо. Мою любов до радіо повернули «Радіо Аристократи» та Skovoroda. Я любила їхні ефіри за актуальну якісну музику та відчуття залученості, тому що через мою діяльність я знала особисто більшість гостей і ведучих.
Часто я супроводжувала своїх артистів на ефіри як менеджерка. І помітила за собою дивну річ — моя поведінка сильно змінювалась, коли я потрапляла в студію. Коли доводилося говорити в ефірі, я помічала, що мій голос стає виваженим, спокійним і приємним, із мови зникають матюки та слова-паразити. Здавалось, ніби я стаю кращою версією себе і нарешті можу озвучити на відносно широкий загал речі, які мені важливі, красивими простими словами.
Потрапила працювати на радіо я аж у 26 років і волею випадку. Я очолювала прес-центр фестивалю Porto Franko, а радіо Skovoroda були нашими інформаційними партнерами. В якийсь момент стались зміни в розкладі ефірів — круті гості залишились, а ефір вести не було кому. І наш звукорежисер Назар Кузьма за кілька хвилин до початку ефіру запропонував провести його мені.
Це повністю змінило моє життя. Коли фестиваль закінчився і ми повернулися до Львова, я запропонувала Артему Галицькому (співзасновнику радіо Skovoroda) спродюсувати фестивальну студію, яка потім проїхала усі знакові фестивалі того сезону і в рамках якої відбулося близько сотні моїх прямих ефірів.
З радіо в моєму житті було пов’язано багато челенджів. Наприклад, коли я була піарницею гурту 5vymir, напередодні прем’єри пісні «Чужі» я придумала, що ми маємо встановити рекорд по кількості радіостанцій, на яких вона гратиме. Для цього я підключила силу фейсбуку та гугла, склала список усіх радіо, наявних у країні. Мало хто знає, що їх більше сотні. Потім дослідила репертуар кожної, знайшла контакти музредів, програмних редакторів, просто людей, які там працювали. Це було, м’яко кажучи, непросто, але трек взяли в ротацію близько сімдесяти, наскільки я пам’ятаю.
Пізніше, коли я прийшла працювати програмною директоркою «FM Галичина», однією з моїх задач було тотальне оновлення музичної бази. Тоді, щоб зібрати базу актуальної якісної і водночас зрозумілої та приємної музики для середньостатистичної людини 30–50 років, яка переважно слухає радіо в машині, я переслухала дійсно тисячі пісень.
Саме тоді в мене виникла ідея про всяк випадок до якогось приводу (всесвітнього Дня радіо чи чогось подібного) — зібрати список треків, у яких йдеться про найбільше кохання мого життя — його Величність Радіо. У квітні музичній радіостанції України радіо «Промінь», на якій мені випала честь нині працювати, виповнилось 55 років. У мене з’явилось натхнення зібрати всі свої списки в один.
Колекція виявилась об’ємною — більше сотні треків. Я поділюсь лише деякими з моїх улюблених та розповім кілька фактів про них.
Однозначно Queen — Radio Ga Ga. З цією піснею пов’язано багато історій. Трек написав Роджер Тейлор (барабанщик Queen). Його син, якось слухаючи радіо, почув пісню, яка йому не сподобалась, і сказав: «Радіо кака». Тодішні критики її не оцінили, втім це не завадило пісні очолити національні чарти 19-ти країн. А ще трек став OST до легендарного фільму Metropolis — кадри з нього використані в кліпі.
Я давно помітила закономірність — значна частина пісень про радіо несуть мотиваційний меседж, заставляють рухатись, боротись і оце все. Наприклад, Turn Up The Radio від Мадонни. Із композицій з жіночим вокалом моя улюблена Radio від Бейонсе: енергетично ця пісня неймовірна. І, звісно ж, Тіна Тернер — On the Radio.
Не обійдемось і без розкішних балад. Чого тільки варта All The Love Is On The Radio співака Тома Джонса та Steely Dan — FM (No Static At All). А ще Listen To The Radio від Тома Робінсона, співавтором якої став Пітер Ґебріел.
Найпроникливішою піснею на світі про кохання і радіо (ну ви вже зрозуміли, що це для мене одне й те саме) є Jay-Jay Johanson — On The Radio. Я полюбила її з тої самої секунди, як вона тільки вийшла у 2002-му. Навіть рік назад, слухаючи її вживу на концерті, я ревіла як білуга. Лана Дель Рей співає: «Baby love me cause I’m playing on the radio» («Крихітко, люби мене, бо я граю по радіо»), а Нелі Фуртадо: «You liked me till’ you heard my shit on the radio» («Я тобі подобалася, поки ти чув мої пісні по радіо»).
Robbie Williams — Radio. Старий добрий Роббі у 2000-х зняв настільки відвертий і провокаційний кліп (у нього зі штанів виповзає гігантський змій) на цей трек. І навіть якщо вас узагалі не цікавить радіо, вам принаймні буде на що подивитись.
Сюди ж про тему цицьок на радіо (точніше, їх відсутності) — Tits On The Radio гурту Scissor Sisters. Ну, і якщо вже про секс, то неможливо не сказати про On The Radio, OST до серіалу Sex Education, трек Регіни Спектор у виконанні Чіпа Тейлора.
Один із перших суперхітів Twenty One Pilots — Car Radio, обожнюю вмикати цю пісню, коли сиджу в літаку, що набирає швидкість. Насправді вона про те, як у Тейлора Джозефа вкрали тачку, але яка різниця.
Окремої уваги заслуговує одна з останніх робіт Rammstein — Radio. Зокрема те, що в кліпі Тілль грає в образі німецького співака Клауса Номі, а сцена, де учасники гурту стоять в ряд перед синтезаторами, — це відсилка до колективу Kraftwerk, альбому Radio-Aktivität і пісні про радіо з нього — Radioactivity.
Я би ще відзначила Elvis Costello — Radio Radio, в історії якої в різні роки пробігали і Джиммі Гендрікс, і Sex Pistols. Матеріалу про те, як музиканти розкривали тему радіо, вистачить на окрему статтю, якщо не книгу, тому окремим списком просто додам рокешні пісні про радіо:
З україномовних треків найніжніше я люблю O.Torvald — «Радіомережі» та Lюк — «Сахалін» на слова Жадана. В нього і з проектом «Жадан і Собаки» є аж два треки про радіо: «Кобзон» і «Радіо Харків». Є ще пісня у виконанні «Мертвого півня» — Without you на слова Юрія Андруховича.
Звичайно, пісні з відомими словами про радіо:
Мало хто підозрює, що сумарно в Україні FM-, онлайн- і подкаст-студій приблизно півтори сотні. Тематично і жанрово на будь-який смак, тому якщо ви готові відкрити для себе щось нове, то зараз дуже влучний момент. В історії радіо, окрім моєї власної, відомі сотні випадків, коли приємні голоси ведучих і вдало підібрана музика рятували тисячі людей від самотності.
Читайте також, як пісні потрапляють на радіо та чому вони завжди повторюються.
