Тексти

Україні — 28 років. Що таке незалежність для артистів, яким також 28?

СЛУХ

24 серпня 1991 року Україна отримала незалежність, і з того часу це — наше найголовніше свято.

У спеціальному матеріалі до Дня незалежності ми запитали в українських музикантів, яким вже виповнилося 28, що для них є незалежність, що вони роблять для того, щоб залишатися незалежними, та який рік життя у вільній країні запам’ятався їм найбільше.

Юлія Саніна, 28 років
(The Hardkiss)
Незалежність для мене — це стан, коли окрема людина або ціла країна підпорядковуються власним бажанням та власним рішенням. Це відповідальність за власні вчинки та помилки, і неможливість звинуватити в цьому когось іншого. Щастя від особистих досягнень і розуміння того, що вони були можливі через те, що ти молодець, а не хтось інший тебе змушував і направляв.
Я вже не тотально незалежна, я маю сім’ю, і завжди думаю про неї, приймаючи рішення. Це не означає, що я нівелюю свої власні бажання та мрії, ні, ми просто тепер втілюємо їх разом. Сім’я — це найулюбленіша і найважливіша залежність, від якої я не відмовлюся. А всі інші впливи, що приходять зовні, просто не пробивають мою броню.
Рік, що запам’ятався найбільше — 2018-ий, бо маю коротку пам’ять=) А взагалі, це був неймовірно класний рік для The Hardkiss — третій альбом, перший у житті Палац Спорту, величезний тур і повна душа вдячності за все, що зі мною відбувається.

Артем Пивоваров, 28 років
Напевно, кожна творча людина скаже, що незалежність — це свобода. Свобода в діях і в рішенні без обмежень. Рух без рамок. Мислення без стереотипів. І дійсно є відчуття, що таких людей в нашій країні стає більше. Усвідомлених, вільних і незалежних.
Що я роблю для незалежності? Усе просто — роблю незалежну музику.
Найбільше запам’ятався, напевно, рік, коли я переїхав до Києва. Я змінив темп життя, що дало мені можливість ще більше вбирати і вловлювати потрібну мені інформацію. У калейдоскопі подій я навчився (або мені щастить) відрізняти щире від другорядного. Я познайомився з купою творчих особистостей. Київ — це місце сили і кожен, хто затримувався тут надовго, відчуває цю силу на собі.

Костянтин Почтар, 28 років
(5 Vymir, Postman)
Незалежність — свобода бути відповідальним за самого себе. Фундаментальна річ для руху вперед і можливості робити своє.
Бути незалежним для мене — це грати у свою гру, а не бути гравцем чи, ще гірше, м’ячем в іграх інших. Бо життя таке, яким його бачиш ти, а не хтось інший. Я сприймаю світ як величезний дитячий майданчик, де можна робити, що подобається, поки тебе не забирають додому.
Запам’ятався 2016-й — це перший рік, коли я забув багато зайвого.

Іван Збараський, 28 років
(Zbaraski)
Незалежність — це чекати на зебрі зеленого світла і не переходити, коли воно з’являється.
Для незалежності працюю над своєю музикою і собою.
2016-й добре запам’ятав. Маси вечірок, подій: мене звільнили з роботи, зачинився в хаті для занять музикою, почав залицятися до моєї дівчини, записав перші демо для альбому «Бо я так хочу».

Григорій Семенчук, 28 років
(BRAT)
Парадокс, але незалежність — це коли не ти незалежний, а навпаки, — від тебе залежить усе. Це також можливість приймати рішення. Це і відрізняє наше покоління від покоління наших батьків. У нас є можливість бути «ковалями нашого щастя». У попередніх поколінь таких шансів не було. Попри всі проблеми в нашій країні у нас є свобода. І це головне. Той, кому не подобається його життя і країна, може з легкістю їх змінити. Саме тому незалежність — це теж про вибір. Раніше вибору було мало. Все було передбачено. А тепер, наприклад,  можна бути фрілансером або «білим комірцем» і це буде персональне рішення.
Для незалежності я пишу, роблю музику і стараюся бути відповідальним за країну, за землю, де я народився, а передусім — за своїх близьких і робити все, щоб вони були щасливими. Україна — це не тільки я, а всі ми, від президента до безхатька.
Найбільше запам’ятався злам 2013–2014-го. Це час, коли декларована незалежність почала перетворюватися на реальну. Це важкий і трагічний час, який триває і далі, але це поступ, який буде давати відповіді на питання в майбутньому — хто ми є?

Олександр Ярмак, 28 років
(YARMAK)
Людство як вид дуже залежне — від тваринних потреб, моди, думок, спокус, і сила виявляється лише в індивідуальності, у тому, наскільки ти не боїшся відрізнятися від інших, йти на поводу в середовища, а також вміти перемагати власні вади. Уміння сказати: «Я такий, я так живу, такі моя природа, зовнішність, культура і погляд на світ». Але все це можна назвати незалежністю тільки тоді, коли слова підкріплюються сміливими і нестандартними вчинками. Все інше — «тру реп»:)
Я постійно намагаюся перемагати свої слабкості, щоб дійсно звільнитися. Менше реагувати на чужі, часто порожні, думки, розвивати індивідуальність, віру в себе і вчитися у всьому тримати баланс.
Для мене переломний момент — це 2014 рік, з тих пір моє життя змінилося. Події в Україні дуже сильно вдарили по психіці та запустили багато відповідальних процесів. Розбудили якраз національну індивідуальність, сміливість заступатися за справедливість, не принижуватися, не виправдовувати себе, а просто щось робити і любити своє середовище.

Читайте також про найвпливовіші регіональні альбоми України за всі роки незалежності.

Фото Костянтина Почтаря — Ліза Власенко