Продовжуємо публікувати плейлісти людей, чий смак нас цікавить. На черзі добірка Дмитра Деркача — співвласника мережі кінотеатрів «Планета Кіно».
Він зібрав дуже різну музику — від естрадних артистів 90-х, справжнього шансону та французького репу до металу, брейкбіту, класичного тріп-хопу та української рок-музики.
Мої батьки слухали радянську музику на зразок Агутіна, Варум, Шуфутінського. Дуже запам’яталася одна з наших перших поїздок з батьками в Європу на автомобілі на початку 90-х. Ми проїхали Словаччину, Австрію, Угорщину, Румунію. І майже весь час слухали касети цих виконавців, я досі пам’ятаю слова багатьох пісень.
Коротше, це ностальгія. Я, звичайно, таку музику не люблю, але це приємні спогади з дитинства.
Я в дитинстві почав усвідомлено цікавитися музикою десь із 1994 року. У мене були друзі у дворі на Мечникова, ми з ранку до ночі десь лазили, бігали по окрузі та слухали багато різної музики, шукали касети на розкладках.
Одне з місць, які найбільше запам’яталися з того періоду, — підвал у Пасажі з музикою (в основному рокерською), перснями, банданами. У цей період я слухав багато різного.
У 90-х не було інтернету, нормальних передач по ТБ теж не було. В підсумку так сталося, що я дивився «Територію А». З одного боку, за це може бути соромно, але з іншого боку — ця передача дала старт багатьом класним гуртам і всій музичній індустрії.
Передайте привіт Анжеліці Рудницькій. У «Території А» було дуже багато різної музики, складно виділити когось одного. Нехай буде це.
У школі по п’ятницях у нас були дискотеки і всі чекали «мєдляків». Я взагалі дуже люблю рок: Queen, RHCP, Muse. Одна з улюблених пісень зі шкільних «мєдляків».
Від школи ми щоліта їздили в невелике містечко у Франції. Вчилися в місцевих школах, жили в сім’ях. Там я для себе відкрив французький реп, іншу французьку музику та й просто мав можливість записувати круту музику, яка до нас не доїжджала.
Класний, емоційний французький шансон, який я навіть зараз іноді слухаю.
Якийсь час у школі я був фанатом Green Grey, ходив на їхні тусовки та концерти…
… Десь у 1995 році я підсів на важкий метал (Manowar, Iron Maiden, Sepultura)…
… А потім перейшов на реп-кор…
…. Після цього я закохався в The Prodigy і брейкбіт. Був на концерті гурту в Палаці Спорту в 1998 році. Це, мабуть, найбільш пам’ятний концерт у моєму житті.
Вони тоді були на піку, я від них фанатів і в Україну майже ніхто не приїжджав. Звук на концерті був просто нереально крутим для України того часу.
У 1997 році я на Майдані побачив і почув те, що кардинально перевернуло моє уявлення про українську музику. На той момент я не уявляв, що вона може бути такою сміливою і божевільною.
Це був виступ «Тартака» на «Червоній руті».
Я прийшов додому після концерту і виявилося, що концерт показували в записі по ТБ, моя мама бачила виступ і сказала: «Який жах, оце наркомани». Я став фанатом Сашка Положинського та пізніше дізнався, що він взагалі не вживає ні алкоголь, ні наркотики.
«Червона рута» тих часів відкрила для мене купу крутих музикантів: Катю Chilly, гурти «Димна Суміш», «Кому Вниз», «Спалахнув Шифер», «Плач Єремії», «Мотор’ролла», Bombtrack.
Я регулярно слухав радіопередачу діджея Толі — «Місячні трАНбони», і там закохався в The Chemical Brothers і багато іншої танцювальної музики. У 2003 році був на їхньому київському концерті, де також виступили Apollo 440.
Якийсь час у моєму житті була радіостанція «Радіоактивність», але я не пригадаю нічого конкретного з їхнього репертуару.
У 1998 році я поїхав до літнього табору в Істборн, в Англії. Тоді я купив собі в Лондоні, в районі Сохо перші Dr. Martens (взуття) і 2 CD-диска, які тільки вийшли, — Beastie Boys — Hello Nasty і Massive Attack — Mezzanine.
Після цього я жорстко підсів на бристольский тріп-хоп. У мене досі мурашки по шкірі, коли я слухаю лайв Portishead з симфонічним оркестром.
Також я дуже полюбив ламані ритми, почав навіть займатися брейкдансом.
У кінці 90-х закохався у творчість Jamiroquai. Танцював і зривав голос на його концерті в Києві.
З 1999 року ми з однокласниками, включаючи Тимофія Дмитренка (він пізніше став головним редактором журналу «X3M») і Олексія Оліна (український художник і діджей) організували спільноту і сайт про стріт-культуру, хіп-хоп, графіті, брейкданс — freestyle.com.ua.
Ми були дуже популярними і відомими в тій тусовці. До нас у команду приєдналося багато класних людей, які зараз досягли великих успіхів: Євген Кудрявченко, Оля Бабич, Іван Лях. Я захопився хіп-хопом і ми намагалися знайти цікаві українські гурти, навіть самі намагалися щось начитувати.
Робили вечірки, фестивалі в клубах «Ультра», Cinema, Shelter, кінотеатрі «Київська Русь». У нас навіть виступали Потап (який тоді ще був трушним репером), «Тартак», «Димна Суміш». Складно знайти щось цікаве з тих часів, зараз це сумно слухати.
Був період, коли я паралельно з тим, що описав вище, слухав «Мумій Тролль», Земфіру, «Ляпіса Трубецького». Часто кричали (це складно назвати співом) їхні пісні під гітару на п’янках після школи.
Іноді зараз, якщо у когось є гітара на пікніку, ми також намагаємося співати російський рок початку 2000-х.
Я дуже люблю пісню «Вона» гурту «Плач Єремії». Це теж ностальгія зі шкільних часів. Але я досі з задоволенням іноді її слухаю. Ще я дуже люблю ВВ, ОЕ. І навіть деякі естрадні та народні українські пісні, «Червону руту», наприклад.
У 2001 році ми (freestyle.com.ua) трохи допомагали організовувати фестиваль брейк-дансу, графіті Yalta Summer Jam. В одну з ночей ми сиділи на березі моря, на закритому пляжі, з нами були хлопці з гурту 5`Nizza з гітарою.
Я тоді їх уже дуже любив, але після цього «концерту» для 10 осіб полюбив на все життя. «Солдат» і «Нева» завжди пробирають до сліз.
Я люблю українську музику, стежу за «Бумбокс», Дорном, «Грибами», Alyona Alyona, Alina Pash. Вони всі свого часу мене дуже здивували своєю появою. Це було сміливо, цікаво, актуально. Багато їх слухав і продовжую слухати.
З середини 90-х і по сьогоднішній день слухаю дуже багато репу, хіп-хопу. Зокрема цих хлопців.
Дуже люблю The xx. Постійно їх переслуховую.
Слухайте також плейліст Ярослава Сердюка — співзасновника рекламної агенції Banda.
