Дослідники змогли пояснити, чому наш мозок сприймає повторювання слів як музику. Це пов’язано з тим, як мозок обробляє мовлення.
У статті журналу PLOS ONE науковці використали аудіолюзію, яку назвали «speech-to-song» щоб виявити, як ритм з’являється у повторюваних фразах. Це працює так: коли слова повторюються, мозок перестає інтерпретувати їх як слова, а склади, на які вони розділені, виходять на перший план. Звідси виникає «складовий» біт.
Механіка аудіоілюзії програє ряд спеціальних слів по колу. Чим більше кіл програвання, тим менше слова здаються словами і уподібнюються музиці.
Музиканти робили це задовго до експериментів — Стів Райч 50 років тому поставив на повтор слова пісня It’s Gonna Rain з уст одного проповідника з ефектом, який описали дослідники у 2018. Після довготривалого прослуховування їх важко сприймати як роздільні слова — вони звучать як суцільна музична фраза.
Така сама штука виникає, коли слухаєш слова «Pop. Six. Squish. Uh uh, Cicero, Lipschitz!» з пісні Cell Block Tango (мюзикл Chicago).
Цей експеримент можна провести прямо тут. Увімкніть фразу Letter-Muscle-Berry-Babble один раз. Голова дослідженя аудіоілюзії Майкл Вітевич впевнений, що це тільки слова.
Однак, якщо увімнути цю ж фразу на повторі, «ви можете навіть пританцьовувати», говорить Вітевич. «Виникає ритм, під який голова інтуїтивно починає хитатись».
Оригінальну аудіоілюзію виявила професорка університету Сан-Дієґо Діана Дейч у 1995, коли працювала над своїм музичним дослідженням Musical Illusions and Paradoxes. У процесі роботи вона звернула увагу, що зациклений запис її фрази після довготривалого прослуховування звучав як пісня.
В експерименті Вітевич опитав 30 слухачів і слухачок. Їм вмикали випадковий набір зациклених слів роботизованого голосу без інтонацій, щоб уникнути похибки. Потім вони вибирали, яка фраза найбільше видавалась їм схожою на музику.
Виявилось, що чотири слова на повторі — золота середина: менший і більший набір слів здавався не таким «музичним».
Такий ефект виникає через те, що наші «аудіодетектори» — це м’язи, від яких до мозку йдуть нейронні зв’язки. Коли слова повторюються, м’язи втомлюються, а зона мозку, яка відповідає за сприйняття звуку, продовжує працювати і сприймає його як ритмічну музику чи біт. Команда дослідників продовжуватиме експерименти з більшою вибіркою учасниць і учасників, щоб краще дослідити сприйняття звуку мозком.
Вітевич каже, що цей експеримент знову нагадав, наскільки у нас обмежені знання про сенсорні системи та роботу мозку у взаємодії з навколишнім світом.
Читайте також огляд головний київських фестивалів
