Нова українська музика: «Крихітка», Renie Cares, «анастимоза»

Крихітка — Мегалюбов

Як сказав Максим Комлєв, A&R-менеджер лейблу POMITNI: «Перший за 15 років альбом “Крихітки”, нарешті нах*й бл**ь я дочекався!». Ця радісна реакція озвучує думки багатьох міленіалів, для яких «Крихітка Цахес», а пізніше просто «Крихітка» стали флагманом українського інді-року, що прорвався у невеликий, але все ж мейнстрим.

Ніжний сонячний запис, який повертає в середину безтурботних 2000-х. Кожна пісня — хіт із сильним хуком і теплим голосом Саші Кольцової. Альбом «Мегалюбов» закохує в себе з першої пісні, промениться коханням і ллє його в цей найкращий зі світів. Не дарма ми всі його чекали. Зараз така музика потрібна як ніколи.

анастимоза — Холодні лапи Фауста

Співачка й авторка пісень Анастасія Сігітова з Чернівців презентувала дебютний альбом, який присвятила своїй кішці Фаустині. Це темний, готичний, дещо зловісний й ритмічний електропоп. 

Виконавиця блукає містичними стежками цього світу, намагаючись зрозуміти його та віднайти сенс життя. Складається враження, ніби «Холодні лапи Фауста» — це своєрідна Біблія, що має навернути слухачів у потаємну поп-електро-віру.

Пиріг і Батіг — Замордовані. Подзвін перший

Мар’ян Пирожок і його майстерний акустичний гурт випустили новий альбом. Неймовірні у своїй експресивності та чуттєвості інструментали, тексти на вірші українських поетів, замордованих і вбитих радянською владою. Колектив «Пиріг і Батіг» завше робить важливі культурологічні записи, що прокладають міст між класикою української поезії та музикою. Гурт обіцяє до кінця року випустити ще два альбоми, є побоювання, що українці луснуть від такої кількості смачних пирогів.

K.E.D.R.O.V.A. — Ясочка

Колись настане час, і артистам заборонять використовувати у своїх іменах і назвах символи #@)₴?$0, а також писати кожну літеру через крапку. Але не сьогодні.

Женя Кедрова випустила повноформатний альбом тривожного галюциногенного попу в дусі Луни, але не з настільки хітовими піснями, від яких, тим не менш, хочеться пити, вити та різати вени. Похмура музика, яка навіює картини танців з келихом вина і цигаркою у темній кімнаті на самоті та подальшим криком у подушку від тотальної самотності. Гарний альбом, що створює специфічний стан, у який інколи хочеться повертатися для емоційного садомазохізму.

DrumMishanya — Памʼятка

Альбом Міші Бікетова, волонтера та члена дніпровської творчої спільноти Module, вийшов посмертно за сприяння лейблу Dnipropop. Із перших днів повномасштабного вторгнення він служив у лавах ЗСУ та був аеророзвідником у складі Module Squad. Проте бажання займатися музикою його не покидало навіть при виконанні бойових завдань, тож більшу частину матеріалу Міша записав у бліндажах та імпровізованій міністудії.

«Памʼятка» — це збірка напруженого, важкого техно та IDM. Така музика мала би звучати у стінах Closer чи Кирилівської, 41 й підривати танцмайданчики. Болісно усвідомлювати, що такий неймовірний талант загинув. Дякуємо Міші за музику та боротьбу за Україну.

syayvo — The day i became different

Невтомний мрійник Костя Сахін, він же plaaaato, не обмежує себе шуґейзом. Саме тому в рамках свого сайд-проєкту syayvo випускає гітарний бедрум-поп. Лоуфайно-DIY-на естетика релізу аж витікає з навушників, але у цій простоті, недосконалості, поетичності тісних чотирьох стін є затишок, відчуття спокою і легкої втоми.

anton malynovskyi — вулиця (EP)

Грубе звучання холодної непривітної вулиці зафіксувалося на мініальбомі електронного музиканта Антона Малиновського. Автор зазначає, що так намагається осмислити простір навколо людини та способи взаємодії з ним. Це осмислення виходить дуже нойзовим. Такий непристойний шум мав би відштовхувати, проте виходить інакше: він притягує своєю різкістю й негармонійністю — подібно до сірих й непривітних вулиць мегаполіса.

nichne radio kyoto — Nocturne

Для цього альбому музикант вигадав особистість Шіґеру Міної — нещасливого японського хлопця, доля якого схожа на долю головного героя книги No Longer Human Осаму Дадзая. Сюжет книги депресивний, проте від сповіді Шіґеру не виникає відчуття емоційної занедбаності чи безвихідної порожнечі. Ембієнтовий і дроуновий звук заспокоює, заколисує і допомагає віднайти втрачену рівновагу. Nocturne — це діамант, знахідка для тих, хто використовує музику як терапію.

Azimut — NUN (EP)

Івано-франківський пост-метал-гурт повернувся із 30-хвилинним мініальбомом, на якому всі три композиції тісно повʼязані між собою і які краще слухати всі разом. Вони складаються у гнітючу міфічну розповідь, у якій осмислюється вічний пошук сенсу нестерпного буття і яка стає діалогом між світом смертних і Богом. 

Атмосферний сладж-метал, що поглинає сильніше за чорну діру. Порівняно з попереднім повноформатним альбомом Stuma, NUN звучить концептуальніше й цілісніше. До роботи Azimut також залучили Олексу О))), засновника гуртів Soom і «Пращур», і Юрія Дубровського (Octopus Kraft, Asthme, Zlele).

Karna — Гуцулізейшн

Четвертий студійник від гуцул-метал-бенду Karna дивує еклектикою. Тут і ню-метал, і фольк, і індастріал-метал, і класичний хеві-метал, і вкраплення електроніки та сопілок. Є чудові хуки та мелодії, є крутий кач («Ритм», «Вогонь»). 

Однак інколи альбом слухається, як прикол («Гуцулізейшн», «Річард з гір»), зокрема через одноманітні вокальні ходи та своєрідний тембр голосу вокаліста Андрія Яроша. Через це виникає когнітивний дисонанс, адже при всій майстерності та еклектичності музики Karna вокал часто відштовхує надмірною артистичністю і тим, як він розкладений по деяких піснях («Гуцулізейшн», «Чорна скрипка», «Ракети Ілона Маски», «Прошу пана до смереки»). Втім, це майстерний, амбітний, пафосний запис, який змушує і покачатись, і посміхнутись, і здивуватись.

Renie Cares, Поліна Майборода — Дюшеска

Для створення нової пісні Renie Cares обʼєдналися з піаністкою Поліною Майбородою. Це босанова з присмаком джазу, яка звучить світло, легко й спокійно попри складні філософські роздуми Іри Панчук. Така грайливість й помірність дуже личать інді-поп-колективу — аж душа сяє від цього рівня музичної теплоти.

oneWITCH — Тримай

Вікторія Родько, фронтвумен OY Sound System, уже другу пісню поспіль накладає на нас невідому магію й чарує своїми вокалом і приємною електронікою.

uvi sni — не хочу

Ніжність міксується зі злістю й агресією, місцями навіть з легкою істеричністю від безвиході. Так гурт uvi sni намагається показати втому й роздратування кожної дівчини від надокучливих, токсичних, емоційно недоступних чоловіків.

O. Torvald — Амстердам

Нещодавно гурт презентував альбом «Втома», а тепер ділиться кліпом на одну з найсвітліших пісень з повноформатника. Пісня носить назву столиці Нідерландів, адже Амстердам — місто свободи. Але це лише символізм: насправді трек — про довоєнний Київ.

Solar Blooms — Indifference

Прогресивно-психоделічний рок-гурт випустив кліп на трек Indifference зі свого дебютного альбому Akhali Dzalis Dabadeba. У зйомках відео Solar Blooms використали підхід «зроби сам». Дійсно, хто краще за сам гурт зможе так майстерно виконати композицію?

Grisana — Вже на ти

У новому кліпі Grisana переходить із болем втрати та власними ранами на ти. Це не чергова пісня про кохання, якому не судилося статися — вона про втрату дружби, самотність без неї і про спробу жити далі. 

Харфанг — Місія

Загадковий репер Харфанг презентував справжній короткий фільм, у якому розповідає історію, що трапилася з ним у 1963 році: він стає полоненим секретної лабораторії, в якій його катують і ставлять експерименти на вчених. Проте його рятує любов. Нічого незрозуміло, але дуже цікаво.