Нова українська музика: temstime, Pulatova,
Small Depo feat. Ingret

sichneva — Палітра EP

«Не відчуваю палітру», — співає Яна, проте в її чотирьох емоційних інді-треках направду дуже багато кольорів, емоцій та відтінків. Слухається на одному диханні: сторітелінг затягує, а фінальний трек дає надію, бо й правда «лишається тільки жити».

Pulatova — Темрява

Свій перший українськомовний повноформатний альбом одеситка Ольга Пулатова писала довго, іноді через вигорання і безсилля. Але він вийшов і досліджує темряву в різних проявах — тому що «темрява завжди поруч, темрява знає тебе». 

Спочатку Pulatova думала перекласти російськомовні пісні Flёur, але запрошений контрабасист Олег Митрофанов наполіг, що потрібно збирати й видавати нові пісні Ольги. Своєю чергою він запросив барабанщика Ярослава Старовича, і вже втрьох у гаражі останнього вони створили «Темряву». Альбом, щоб вдивлятися у безодню і не боятися.

Karoon — Час дівчат

Пісня, що знаменує коротку еру веселих треків від Karoon. Назва відсилає до  однойменної авторської радіопередачі, яку колись вела вокалістка Валерія. Якщо добре послухати (й попідтанцьовувати), можна почути на пісні семпл пісні Олександра Пономарьова «Серденько» аж із 1990-х.

Liza Bibikova — Чому я кохаю тебе завжди?

Щемка розмова Лізи з коханою людино — про те, чому ж вона продовжує кохати попри те, що «віддала свою гордість». Мабуть, найдушевніше поетичне згадування переповненої маршрутки в українській музиці.

mertvi dereva — Сонця кров

Сольний проєкт фронтмена одеського метал-гурту White Ward Андрія Печаткіна випустив нову пісню, де намішано купу жанрів, від експериментального хіп-хопу до індастріалу та фольку. Ліричний герой відчуває глобальну кризу, що ще не розпочалася, але вона неминуча. Дуже знайомо.

Zapaska — Znykome 

Новий трек Zapaska можна поставити на повтор на весь серпень і він не набридне, бо його настрій — морські бризки, теплий пісок і тотальна прозорість. Слова пісні й обкладинку створив поет Богдан Куценко.

Едуард Хорошун & Культурний Десант — Пісня для сина

Едуард Хорошун — військовий у четвертому поколінні та Герой України, що з початку війни брав і бере участь у медичній допомозі та евакуації захисників держави. «Пісня для сина» — це батьківська настанова сину, заповіт про те, як формувати своє життя, що справді варто цінувати, як ставитися до викликів і наскільки важливо лишатися з собою.

OBRIY — лови мене

Львівський артист OBRIY, підписант лейблу Black Beats, випустив повільну вайбову грув-розповідь про глибокий світ емоцій і переживань. Для всіх, кому потрібна підтримка в моменти втрати контролю.

Nazva, Brykulets — Чужію я

Nazva не випускали пісні з січня, щоб повернутися з композицією, яка вивертає зі слухача емоції. Разом із Brykulets вони записали запальну пісню про тугу за рідним домом, слова якої дійсно відгукуються у глибині. Навіть серед тих, кому пощастило не втратити рідній дім.

temstime — risks

Машина часу Артема Шойжолова відправляє нас у психоделічний синтпоп 2000-х. Ліричного героя зруйнували події у житті й він зараз на самоті. Чудовий саундтрек для Раяна Гослінга. Ну, крім I’m Just Ken, звісно.

Aircraft — Leftover

Радість для дарквейверів! Aircraft випустив чудовий сумно-дрімпоповий трек, який викликає бажання купити дискокулю і червону лампу. Це сингл із майбутнього альбому виконавця Evidence, який чекаємо у жовтні.

Jerry Heil & Volodymyr Dantes — Губи у губах

Іноді такі пісні потрібні, як ковток свіжого повітря. Роздуми, натхненні спогадами про безтурботне минуле, «свободу та відчуття, що все життя попереду», як сказала Jerry Heil. На довершення — трохи хуліганський, але насправді ностальгійний кліп.

BIEHU — Insomnia

Катерина Бегу в динамічній пісні розповідає про почуття людей, що настільки закохані, аж не можуть спати. Знайома кожному й кожній лихоманка кохання, підкріплена симпатичним кліпом, де співачка дивиться прямо в душу глядачеві.

Small Depo feat. Ingret — Вічність

Кожен постпанкер, що себе поважає, повинен мати красиву ліричну сторону й рідко її показувати. Нарешті фронтмен Small Depo Максим Іщенко у спільній пісні з Інгрет Костенко нам її показав. Адаптований трек із проєкту «ДЭПО» розповідає про двох, які знаходять себе у кінці шляху і рушають у новий невідомий світ, де всі ми невідворотно опинимось. Кліп на пісню знімали на берлінському кладовищі. Дайте серветки, ніхто не плаче, це просто сльози…