Щотижня ми збираємо для вас альбоми, які варто послухати.
Сьогодні це ностальгійний альбом від культових Dinosaur Jr., чудова джазово-хіп-хопова еклектика від Alfa Mist, розвеселий хардкор-панк від Bone Cutter, мініальбом від Jamala і багато інших цікавинок.
12-ий студійний альбом від динозаврів альтернативного року. Гітарист і вокаліст Джей Маскіс, здається, взагалі не старіє, принаймні душею — все ті ж емоції, все той же саунд, все ті ж гітарні соляки, що і 5, 10 і 20 років тому. Гарний альбом-ностальгія за музичним минулим.
Новий мініальбом від Джамали з трьома піснями, що вже вийшли до цього, — з alyona alyona, Vakula та Koloah, плюс дві нових. Мініальбом, на якому співачка все більше перетворюється на Sade, і це плюс, а не мінус.
Британський саундпродюсер випустив ніжний і камерний альбом, на якому в чудових пропорціях сплітаються джаз, хіп-хоп, босанова і соул. Неймовірно красивий альбом з чудовим саундом і атмосферою нічного міста.
Суміш драйвового ісландського хард-року з романтичним недоблюзом і блюз-роком. Дуже теплий і душевний альбом з якоюсь зовсім інфернальною обкладинкою, на якій, здається, проведені паралелі між горою Ородруїн з «Володаря перснів» і айсбергом, який потопив «Титанік».
Алан Веґа, учасник культового електронного дуету Suicide, помер у 2016 році. Це — його другий посмертний альбом. Похмура, авангардна суміш з постпанку, постіндастріалу, електроніки і ще чогось, чого знає тільки Веґа.
Вальяжний, втомлений, п’янкий альт-кантрі від американського сінгера-сонграйтера Тодда Снайдера. Здається, що під час запису Снайдер багато слухав Тома Вейтса — настільки багато, що ледве сам ним не став. Чудова музика для того, щоб тепло і сердечно набухатися у хламину.
Драйвовий, милий та світлий рокешник без понтів та амбіцій. Втім, від цього альбому стає настільки затишно, що його не хочеться вимикати. Не кожен день можна почути музику, від якої з’являється відчуття, ніби ти хазяїн ранчо, на яке запросив зіграти найкращий гурт із найближчого американського села.
Культові індастріальщики випустили один похмурий, тривожний і шумний дроуновий трек на 64 хвилини. Можуть собі дозволити.
Як можна не полюбити гурт з назвою «Кусачки для кісток»? Як можна не полюбити пісню під назвою My Dead Wife Is A Cat (Meow) («Моя мертва жінка — кішка (няв)»)? Це чудовий, хоча і короткий мініальбом навіженого хардкор-панку з Робертом Смітом на вокалі. Ні, не тим депресивним романтиком із The Cure, а якимось іншим, психованішим.
