Щотижня ми збираємо для вас альбоми, які варто послухати.
Сьогодні це другий студійник від Rag’n’Bone Man, остання частина трилогії від Hidden Element, неймовірний дебют від британців Squid, повернення Hooverphonic та Iceage і багато інших нових альбомів.
Другий студійний альбом поп-соулу та R&B від колоритного володаря глибокого баритону, наповнений ніжністю та світлим сумом. Таке відчуття, що Rag’n’Bone Man відростив кілька пар крил, адже ця музика окриляє краще, ніж Red Bull.
Завершальний мініальбом красивої брейкбітової трилогії від київського проєкту Hidden Element. Похмуро, містично — темна музика для заборонених галюциногенних вечірок.
Неймовірно красивий, темний альбом від учасників культових Dead Can Dance — неперевершеної вокалістки Лізи Джеррард і клавішника Жюля Максвелла.
Бельгійці Hooverphonic повернулися з одинадцятим студійним альбомом, на якому продовжують майстерно змішувати тріп-хоп, інді-рок і дрім-поп. До складу гурту після 13-річної перерви повернулася вокалістка Хейке Арнарт, з якою Hooverphonic вийшли на пік популярності в 2000-х. Красивий, ніжний, світлий альбом.
Датський гурт Iceage завжди якимось дивовижним чином поєднував агресивний і брудний панк з мелодійністю, ніби датчани надумали зайняти якусь особливу і дуже компромісну нішу. Непередбачуваний і музично різноманітний альбом.
Нарешті в нас з’явилися свої Sisters Of Mercy, та й ще і українською. Чудовий дебютний мініальбом сирого, лоу-файного постпанку, що міг би з’явитися десь на початку 1990-х, але вийшло так, як вийшло. SMURNO віддають данину класиці й не намагаються переосмислювати чи спотворювати жанр трансформувати його. Дебют звучить хоч і запізніло, але дуже органічно.
Місцями тривожний, місцями — вельми психоделічний дебют британського постпанк-гурту. Нагадує суміш з легендарного проєкту Public Image Ltd. та розхайплених нойз-рокерів Black Midi. Круто, істерично, стрьомно, заморочено.
Новий мініальбом від продуктивного дніпровського мультиінструменталіста Андрія Богданова. Цього разу — англомовний. Три різноманітні і по-своєму красиві, романтичні пісні з яскравими аранжуваннями, в яких чутно вплив Radiohead та трішки The Cranberries.
Милі ботани Weezer випустили вже другий у цьому році альбом безглуздого попсового рокешника для американських тінейджерських комедій, схожий на саундтреки романтичних тінейджерських мелодрам із 2000-х. Ідеальна музика для вашого випускного, поки не наступить похмілля.
НКНКТ на новому альбомі хитається від агресивного нью-скулу до загравань з джаз-репом, який, на жаль, є тільки на треці «По кругу». Альбом записаний фристайлом з різними бітмейкерами, і біти дійсно цікаві, чого не скажеш про тексти, в яких багато параноїдальної філософії, скурених предметів та слів «дядя». Рядок «Буратино был тупой / прям тупой, как дрова» залітає до скарбнички перлів хіп-хопу.
Темний, грузовий треп від суворого та кріпового канадського репера з низьким прокуреним голосом. Усі 16 треків зливаються в один, але дуже атмосферний.
Весела, місцями меланхолійна диско-фанкова танцювальщина від британського сонграйтера і мультиінструменталіста Елфі Темплмана, в якій фронтменом є неймовірно качовий бас.
Повністю пластиковий поп-альбом від Bebe Rexha, жодну пісню з якого не розпізнає Shazam, адже всі вони схожі на будь-яку автотюнову радіоформатну поп-музику. А коли Bebe Rexha бере високі ноти, то вуха відвалюються через кількість автотюнових «урл-урл-урл». А на двох піснях, Break My Heart та Sacrifice, видається, що шведський гурт Ace Of Bace знову зібрався, щоб повернути собі славу часів величного альбому Happy Nation.
