Кожного тижня ми збираємо для вас альбоми, які варто послухати.
Сьогодні це перший за 5 років альбом Kings Of Leon, чудовий, майже прогресивний метал Chevelle, електроніка для зумерів від Mujuice, перший за 15 років альбом шотландських інді-рокерів Arab Strap і ще багато цікавинок.
Камбек сімейства Фоловіллів з першим за 5 років альбомом, який став восьмим в їхній офіційній дискографії. Місцями у піснях чутно спрощений Interpol, розм’якшений у синтезаторах, особливо у The Bandit та Golden Restless Age. Однак на відміну від гурту Іена Бенкса (про нього далі), тут немає пронизливо-депресивної еротики, є тільки легкий і світлий весняний сум.
На новому альбомі гурт, який постійно порівнювали з Tool, ще більше наблизився до статусу клонів культових каліфорнійців. Не у складних ритмах і аранжуваннях, але у гітарних рифах та вокалі Піта Лефлера, який з роками все більше перетворюється на Мейнарда Джеймса Кінана.
Втім, альбом звучить бадьоро, емоційно і драйвово, з купою чудових мелодій, хоча саунду не вистачає об’єму, який чомусь з’являється на пісні Endlessly і потім знову зникає.
Дрейк розігріває фанів перед виходом повноформатного альбому трьома новими піснями за участі Lil Baby та Ріка Росса.
Уже від першої пісні російського діджея та електронного музиканта Mujuice віє духом юності — а саме чотирма акордами культової пісні Smells Like Teen Spirit. Причому це не звучить як оммаж чи референс.
Слабкий альбом, записаний 37-річним міленіалом для зумерів. Цікаві ритми і саунд не рятують загальну невиразність Melancholium.
Неймовірно атмосферний, прокурений, теплий і вальяжний джаз-реповий альбом від каліфорнійського хіп-хоп-дуету. Цілісний від першого до останнього треку, він підхоплює свідомість і відправляє її кудись у літні вечори з косячком і пляшкою пива на ґаночку будиночку десь у гетто.
Американський квінтет завжди вдало міксував мейнстримний і солодкий мелодійний пост-хардкор з поп-панком, хоча це завжди звучало дуже дивно, ніби у всіх хлопців роздвоєння особистості.
Перший за п’ять років альбом A Day to Remember не змінює курсу гурту, а додає ще більше еклектики — тут є і відверті поп-пісні (High Diving та Only Money), і стадіонні бойовики, і рок-танцювальщина під пряму бочку. Це той альбом, який потребує простору та опен-ейрів.
На третьому студійнику репер Loqiemean продовжує міксувати треп з металкором, і, здається, взагалі збирається переходити у гітарну музику. До речі, співати метал у Loqiemean виходить значно краще, ніж читати реп: якщо у хіп-хопі його натужна і пафосна читка звучить смішно, то у металевих треках притаманний виконавцю пафос знаходить адекватну форму.
На альбомі є і сюрприз — на треку «Хоровод» з’являється Тетяна Шмайлюк з гурту Jinjer.
Чудові шотландські інді-рокери Arab Strap розпалися 15 років тому, але от повернулися з альбомом. Дуже різноманітні пісні, від тривожного оупенера The Turning of Our Bones до красивої камерної Bluebird та неймовірної у своєму драматизмі Sleeper — і всіх їх об’єднує м’який, вкрадливий голос Ейдана Моффата, який начитує свої тривожні поезії. Чудовий, атмосферний альбом, який, попри назву, звучить як промінь світла у темряві.
Досить забавний експеримент від британців The Vaccines — випустити мініальбом каверів на свої улюблені пісні, серед яких Queens Of The Stone Age, Ванда Джексон та Кейсі Масґрейвс. Хоча вже на другій пісні це стає нудно слухати.
За чоловічим ім’ям Ієна Світа ховається Джиліан Медфорд — американська інді-артистка з милим небесним голосом і великим тяжінням до дрім-попу. Її третій студійний альбом — це пісні-переживання про перенесені травми та бажання стати кращою версією себе. Холодний, туманний альбом, що огортає.
Милий, беззубий інді-поп для подорожі з дуже одноманітним вокалом, який ні на що не претендує і, здається, нічого не хоче навіть від самого себе.
