Не кожного дня український артист випускає кліп на пісню, що стала саундтрек до фільму. Ще приємніше те, що вона прозвучить у фільмі про український стартап, який випускає унікальні рюкзаки, відомі в світі.
Презентуємо нове відео Lucas Bird і розповідаємо більше про нього.
Lucas Bird — сольне творіння Даніїла Зубкова з Києва, за яким ми стежимо ще з перших пісень. З того часу минуло майже два роки, проєкт випустив EP, альбом і кілька кліпів. Минулого року з піснею Art Class переміг у Taburetka Music Showcase — конкурсі на найкращий саундтрек до фільму Pix Movie і отримав приз — 10 000 доларів на зйомки кліпу, який вийшов сьогодні.
Фільм виходить 3-го вересня цього року та розказує про шлях до успіху українського стартапу Pix, що виробляє розумні рюкзаки з LED-дисплеєм.
Символічно, що саме пісня Lucas Bird озвучить фільм про рюкзаки. Образи та тематика проєкту чимось нагадують романтичні часи будь-яких періодів — від незручних поглядів на дискотеках і перших побачень до нічних прогулянок містом і теплого сімейного життя. Чи справді це так, як утворився Lucas Bird і чому варто подивитися майбутній фільм, ми дізналися в Даніїла Зубкова.
Я просто збирав приємних для мене людей, якось усе так склалося, що мені не доводилося шукати музикантів. З усіма я і так добре спілкувався.
Перший альбом ми записали втрьох із Вікою (бас) і Сулейманом (ударні). З Вікою ми дружимо вже 12 років, весь цей час ми грали музику разом. Вона — моя найкраща подруга і в нас максимальне взаєморозуміння у житті та в музиці, тому я завжди її залучаю у всі свої проєкти. З Сулейманом ми були знайомі завдяки гурту Give Me The Light!, а потім прийшов Міша Бірченко, з яким ми довго були заочно знайомі та подружилися, коли разом працювали як сесійні музиканти.
Паша (гітарист) записував наш перший альбом у якості звукорежисера, а потім, коли з’явилася потреба грати наживо, я запросив його як гітариста, тому що йому вже не треба було вчити пісні. З Роксоланою (клавішні) ми разом працювали, а потім я випадково побачив відео, де вона грає на фортепіано, і теж покликав її пограти разом.
Я не хотів би, щоб мій образ асоціювався лише з романтикою і шкільною любов’ю, просто так вийшло, що багато старих пісень були про це. Напевно, просто закоханість лишала найбільше вражень, тому про неї хотілося писати. Зараз я, навпаки, намагаюся писати нові композиції на будь-які теми, крім закоханості, набагато цікавіше шукати щось особливе в буденних речах і створювати з цього історію.
Не було, ми занадто нудно живемо для такого, лол. Я взагалі більше люблю писати про щось вигадане, а не прив’язуватися до реальності. Якщо весь час писати про себе, це швидше втрачатиме актуальність для тебе, а так просто згадуєш історію і відтворюєш атмосферу і настрій, які хотів передати.
Дякую! Це імпровізація, і я не те щоб сильно був задоволений своїми танцями в кліпі. Можливо, таки треба було підготуватися. Я іноді займаюся танцями вдома — знаходжу уроки від Popin’ Pete та Skeeter Rabbit і намагаюся розучувати нові рухи та стилі. Але це все для себе і для концертів, на танцюриста нормального я не тягну.
У конкурсі кожен артист мав зіграти три своїх треки, і серед низки учасників обирали того, чий трек візьмуть у якості саундтреку до фільму про український стартап Pix. Виявилося, що частиною виграшу була зйомка кліпу і його PR-супровід. Я про це дізнався, коли ми вже відіграли в фіналі — я вирішив подивитися умови конкурсу. Тому хвилюватися почав уже коли ми виступили, і від нас більше нічого не залежало. Нормальна схема, всім рекомендую! Не хочу говорити, що обійшов когось — усі учасники були кльовими в своїй справі, просто трек Lucas Bird, мабуть, найкраще підходив для фільму за настроєм і вайбом.
У фільмі кльово показали шлях до успіху на реальному прикладі стартапу Pix. Приходить розуміння того, що всі ми починаємо з нуля, без досвіду і розуміння, як все працює, і головне — просто продовжувати, знаходити вихід з труднощів і вірити в свою ідею, щоб домогтися в ній успіху. Я ніколи не цікавився ні рюкзаками, ні гаджетами, ні їхньою комбінацією, але мені було цікаво дивитися фільм саме тому, що я в багатьох моментах міг асоціювати себе з чуваками з Pix і розумів, що їхня історія може бути застосована до кожної людини, яка починає розвивати власну справу.
Не можу радити нікому, в що їм вірити, це особиста справа кожного. Вірте в те, що підказує вам серце.
Читайте також про те, як Саша Буль почав грати з легендою та написав пісню для Корі Тейлора.
