Нова музика

Наслухали #7:
найкращі альбоми тижня

Максим Комлєв
1046

Після тижневої перерви огляд нових альбомів повертається.

Сьогодні радимо послухати найкращий поп-альбом року, оцінити гітарні експерименти досвідчених задротів, танцювати під норвезьку дискотеку, закохатися у фірмовий британський вокал.

Bodega — Endless Scroll

Шукаєте претендентів на звання the next big thing? Bodega — перші в черзі.

Вихідці з арт-тусовки Нью-Йорка за рік встигли чимало: NME назвало гурт «найкращим, що ви можете почути на фестивалі SXSW», а Franz Ferdinand взяв у свій тур на розігрів.

Їхнє творче коріння проривається в усьому — від оформлення обкладинки до сюжетів кліпів. А назва Endless Scroll найвлучніше передає настрій альбому. Тут аж 14 пісень, але тривають вони всього 30 хвилин. Різкі, короткі треки на 2-3 акорди, з гітарними хуками та панковою ритмікою вже отримали визнання критиків. Будьте певні: ми ще почуємо про Bodega.

Tom Grennan — Lighting Matches

Колись він хотів стати футболістом, але спортивна кар’єра не склалася. Натомість Том знайшов себе в музиці. Напившись на одній з вечірок, він почав співати Seaside гурту The Kooks. Його ще п’яніші друзі були вражені силою голосу хлопця та порадили йому співати. Так він почав виступати на вулиці та в пабах, де його зустрів представник лейблу Insanity Records.

На дебютному альбомі британця править бал розкішний хриплий вокал. У плані мелодійності Тому теж є що сказати. Ретрозвучання на перетині рок-н-роллу, фанку та соулу розбавляється качовими інді-роковими хуками.

Years & Years — Palo Santo

Три роки назад Years & Years посіли перше місце в списку BBC Sound of 2015, а їх дебютний альбом і сингл KIng стали хітом на рідних островах. Тепер же гурт повертається у ще більш вражаючий формі.

Можливо, ми трохи поспішаємо, але новий альбом британців звучить як найкращий поп-альбом року. Абсолютно цілісна робота, хітовість з якої аж пре. Дотягнутися до такого рівня іншим буде важко.

Bjørn Torske — Byen

На новому альбомі друг і колега Röyksopp знову натякає на те, що норвезьку електронну музику треба виділяти в окремий жанр. Тільки представникам цієї скандинавської країни вдаються треки, стиль яких ні з чим не сплутаєш. Космічна дискотека Bjørn Torske — це масивні пісні на 7, 8 та 10 хвилин, де серед палітри синтезаторів чутно лопотіння пташиних крил або завивання вітру фіордів.

Slowly Rolling Camera

Slowly Rolling Camera — Juniper

Уельскі ентузіасти повернулися з альбомом, де тріп-хоп та інші електронні елементи ладнають з джазом. 

Body/Head

Body/Head — The Switch

Одне з двох — або це альбом для справжніх гітарних задротів, або ми чуємо більше, ніж є насправді.

Кім Гордон грала в Sonic Youth, де музиканти любили розширяти горизонти звучання гітар. Тож в новому проекті Кім продовжує триматися експериментальних берегів. Більшість матеріалу The Switch — інструментальні треки, де настрій передається не через слова, а викручуванням гітарних педалей та струн.

Deafheaven

Deafheaven — Ordinary Corrupt Human Love

В новому альбомі Deafheaven знову робить неможливе. Граючи, здавалося б, зовсім неформатну музику, гурту вдається залишатися популярним у хіпстерських виданнях про музику.

На цей раз їх фірмовий мікс з блек-металу, шугейзу та пост-року досягнув вершини свого розвитку. Максимально епічна та всеохоплююча за настроєм робота.

Dirty Projectors

Dirty Projectors — Lamp Lit Prose

Трохи більше року минуло з виходу попереднього альбому, а бруклінські експериментатори знову вражають.

Навіть не будемо намагатися уникати шаблонів — цей альбом треба чути. Життєрадісний калейдоскоп із різноманітних звуків і настроїв вкотре показує, що таргани в голові фронтмена Девіда Лонгстрета недарма там тусуються.

Rayland Baxter

Rayland Baxter — Wide Awake

Син музиканта, що грав із Бобом Діланом, робить усе для того, аби в оглядах про його музику цей факт згадували якомога рідше.

І це йому вдається. Wide Awake — дотепний рок-альбом, який звучить на 100% по-американськи.

Luluc – Sculptor

Luluc — Sculptor

Австралійський дует записує тихі та спокійні інді-фолкові пісні, баланс яких радимо не порушувати. Це альбом під пляшку вина та роздуми, а не інструмент для втечі від них.