Тексти

В Японії випускають спеціальні версії альбомів.
Що це таке та чому вони популярні?

Ярослав Муха

Письменник Філіп Дік в своїй антиутопії «Людина у високому замку» опосередковано, але влучно передбачив розвиток світового музичного ринку.

Роман розповідає про альтернативне завершення Другої світової війни. Більшість подій розгортається у підпорядкованому Японії Сан-Франциско, де працює магазинчик антикваріату одного з ключових персонажів книги. Значна частина його клієнтів — японці, що приїжджають в колишні США скуповувати довоєнні джазові платівки та інші культурні символи західного світу. Попит був настільки великий, що зумовив виникнення підпільної індустрії підробок.

У реальності, в середині XX століття японські колекціонери справді викупили багато американської музики, так багато, що створили дефіцит звичайних видань на рідному ринку. Нестримну жагу до колекціонування культурного спадку західного світу японці вирішили в своєму дусі — просто зробили власний ринок, не схожий ні на що інше.

1
Що означає «японське видання»?
Позначку Japanese Edition отримує тираж альбому, випущений — не повірите — в Японії. Але це не просто маркування; часто за цим ховається особливе видання платівки чи диска, зміст якого відрізняється від загального тиражу.

2

Чим саме «японське видання» відрізняється від загального тиражу?

По-різному: від інформаційного буклету й текстів пісень до бонусних треків і альтернативних версій композицій. Інколи альбоми отримують навіть локальний мастеринг — тоді японське видання альбому буде звучати зовсім інакше. Послухайте звичайний альбом Use Your Illusion (Guns’n’Roses) і його Japanese Edition — ви здивуєтесь, що це ті самі пісні. Для колекціонерів та поціновувачів музики колекція без японської копії альбому — не колекція.

4
А без прослуховування? Як мені визначити, чи вініл японський?
Відрізнити японське видання від звичайного допоможе «обі», або «тасукі», — паперова стрічка на правому ребрі платівки чи диска з усією інформацією про альбом японською мовою. Такі виготовляються тільки на японському ринку спеціально для локальних покупців, які не знають англійської мови. Проблема в тому, що стрічка легко знімається, тому краще її не губити. Японське видання без «обі» одразу втрачає третину своєї ціни.

3

Окей, але чому саме японські?

Контекст історії. Фундамент для виникнення виробничих потужностей і розвитку культури споживання (у тому числі музики) заклало Японське економічне диво — економічний ріст 1950–60-х років минулого століття. Низькі податки, розвиток нових технологій і вихід з буквальної ізоляції дали можливість новоствореному середньому класу рванути через океан і змітати прилавки вінілових магазинів.

Виник новий прошарок колекціонерів з Японії, чиї регулярні візити за океан спустошили магазини США. Класичні видання Майлза Девіса буквально переїхали на полички японських магазинів і в 1990-х взагалі зникли з американських. Американці мали їхати в Японію за американськими платівками.

4
Так якщо всі платівки переїхали в Японію, навіщо створювати окремі, «японські» версії?
Нове покоління середнього класу, котре виросло із перших пілігримів-споживачів, тепер було готове споживати за свої гроші (або гроші своїх батьків). Додайте високу вартість продукту локального виготовлення — єдиним варіантом виживання японських видавців музики було зробити власний товар справді унікальним.
Альтернативні обкладинки, бонус-треки з бісайдів. Інколи дистриб’ютори отримували пісні на мастеринг. Тоді на конвертах японських видань навіть писали ім’я звукорежисера, котрий займався дозведенням звуку.
5
А чому саме платівки? Чому немає, скажімо, японського ринку музичних інструментів?
Чому ж, є! Клавішні від Yamaha і струнні Ibanez. Справа в тому, що японці обожнюють західну культуру і всіляко намагаються її наслідувати. Для нас Японія — максимально автентична країна. Однак жодна інша нація не може похвалитися таким бездоганним вмінням відтворювати культурні коди інших націй.
Так, послухайте гурти покоління Сібуя-кей, котрі намагались максимально відтворити американський поп, латину і джаз, або метал-гурти. Усі вони приміряли на себе жанр, стиль і символіку напрямків. Їм не важливі були першоджерела виникнення цих жанрів та ідеї гуртів. Для японських артистів було важливо максимально точно відтворити звучання і зовнішність обраних рольових моделей.

6

То японські видання кращі чи ні?

Не обов’язково. Часто, щоб зрозуміти, чи є різниця між виданнями (окрім альтернативних обкладинок чи додаткових матеріалів у конвертах чи коробках) варто послухати і порівняти. Важливу роль грає ваш слух: вимогливий слухач, котрому надважливе специфічне звучання платівки, може відчути конкретну різницю в матеріалі.

Але знову ж таки, все залежить від конкретного альбому. В цьому вам можуть допомогти професійні чи фанатські спільноти на Reddit, Discogs чи Bandcamp.

7
Тільки японці випускають такі спеціальні видання?
Паралельно з появою японського ринку в 1990-х роках американські та британські видавці почали робити свої перевидання класичних альбомів з бонусними матеріалами: здоровезні бокс-сети, перезведені пісні, будь який інший контент для відданих фанатів. Такий хід був зумовлений музичним піратством, що виникло вже тоді й підривало продажі нових альбомів. Але американці і британці не без впливу японського ринку зрозуміли, що бонусні матеріали можуть стати додатковим джерелом прибутку.

Коротко та зрозуміло дізнавайтесь також, що таке американська радіостанція KEXP та чому виступити там наживо (2 українськи гурти вже це зробили) — це круто.