Тексти

Що за лайно: 6 видів музичних срачів

Максим Комлєв
9445

Ходять легенди про людей, яким вистачає розуму не брати участь у музичних холіварах у мережах. На жаль, представників такого виду небагато. А от тих, хто без розбору влазить в подібні суперечки або розпочинає їх, достатньо.

Зібрали для вас найпопулярніші, на наш погляд, види музичних срачів. Радимо не долучатися до них, щоб не втратити здоровий глузд та нерви.

Тип 1: Нігілістичний

«Не слухав, але це все одно лайно»

Найепічніший збуджувач срачу.

Не шукайте тут логіки. Автори таких коментарів, як правило, не здатні відстояти свою позицію. А от це вже логічно — якщо не слухав, то й сказати нічого.

Ніхто не знає, що змушує людей таким чином показувати відсутність компетенції. Навряд чи їм так кортить розказати всьому світу, що вони не чули певний гурт чи артиста, і саме тому закидають його словесним лайном. Реагувати на подібні коментарі не варто.

Тип 2: Патріотичний

«Музика з Росії? Лайно / Поїхав грати в Росію? Зрада»

Болюча проблема, яка потребує беземоційного розгляду.

Незважаючи на всі політичні та воєнні проблеми, поливати брудом кожного представника російської сцени неадекватно. Просто тому, що гурт чи артист є російськими, не значить, що вони — агресори.

Існує безліч музикантів, які за роки своєї творчості не сказали жодного поганого слова про Україну, не підтримували політику своєї країни, не порушували законів, які б заборонили їм грати в Україні. Наприклад, Noize MC уже котрий рік дає аншлагові концерти в Києві та виступає на «Західфесті». Або ж «Буерак» чи IC3PEAK, чи Pompeya з On-The-Go. Навряд чи для них грають роль політичні відносини між країнами. Вони просто грають там, де є їхня публіка.

Схожа ситуація щодо українців, які грають у Росії. Для когось це трагедія та зрада. Для інших — не більше, ніж концерт у сусідній країні. В цій проблемі більше емоційного, ніж раціонального. Якщо ви не бачите біди в тому, що деякі українські музиканти грають у Росії, то краще просто нікому про це не казати.

Тип 3: Антиреп

«Реп — кал»

Хейтити реп — це тренд. Бачиш реп-новину? Відписка, коментар про те, що це не музика, та ще реакцію на пост негативну обов’язково залиши.

Чому так відбувається? Хіп-хоп у голові людей досі асоціюється з широкими штанами, наркотиками та іншими негативними образами. А між тим в цьому жанрі з’являються альбоми, які несуть величезну культурну цінність не тільки для музики, а лайв-програми з живим бендом подекуди звучать краще багатьох рок-гуртів.

Ви можете не любити, не розуміти чи принципово не слухати хіп-хоп. Але це лише ваша справа.

Тип 4: Консервативний

«Старе завжди краще, ніж нове»

Страх нового — не більше, ніж комплекс.

Набагато зручніше боготворити олдскул і нести прапор «раніше було тру», ніж спробувати відкритися новому.

Ніхто не заважає слухати музику будь-якого періоду. Але що зміниться після того, як ви простібете чергового клауд-репера?

Тип 5: Цензурний

«Що ви про нас написали?! Ви не журналісти, ви нічого не розумієте!»

Вид музичного срачу для окремої, дуже вузької аудиторії.

Так, ми справді можемо не зрозуміти весь сенс, який ви вклали в нову пісню, кліп чи альбоми. Нам, можливо, не сподобався ваш кліп, пісня чи альбом, і ми про це написали, не забувши про аргументи. Але якщо ви очікуєте лише схвалення вашої творчості, то навіщо взагалі пишете пісні, альбоми та знімаєте кліпи?

Тип 6: Снобський

«Мій музичний смак вище за смак іншої людини»

Серед ваших знайомих, певно, є люди, які обирають друзів за профайлами на Last.fm. Такий підхід має право на життя, але в усьому треба мати міру.

Твоя прихильність до певного жанру чи кількість прослуханих за місяць альбомів є важливим лише для тебе. Перетворюватися на музичного сноба — не найкраще рішення.

P.S. «Гречка, ну очень некрасивая. Монеточка — омерзительный голос». Не робіть так.

Читайте також, як би виглядав інстаграм британців HURTS, якби вони жили в Україні