Андеґраунд іде на компроміс:
як Shortparis стає частиною поп-культури

Shortparis. Містики, провокатори, нонконформісти. Пітерському гурту вдалося створити унікальний світ, заселити його міфами і недомовленістю, а кожен концерт колективу в Україні перетворюється на справжню подію, хоча і у вузьких колах. Про них відомо все і невідомо нічого.

У мистецтві є речі, при знайомстві з якими відчуваєш, що доторкнувся до забороненого й моторошного. У живописі — картини Френсіса Бекона та Ієроніма Босха. У літературі — романи Франца Кафки, Андрія Платонова, у кіно — фільми Лантімоса і фон Трієра, в музиці — твори Шнітке, Coil та Swans.

Ці творці виявились достатньо одержимими для того, щоб перевернути сприйняття звичних речей. Будь-які закони логіки у їхньому мистецтві перестають працювати.

Творчість гурту Shortparis нагадує великий жарт, в якому задоволеними залишаються обидві сторони. Це дорослі відносини — коли партнери розуміють, що між ними відбувається не романтичне кохання, а взаємовигідний обмін. І обидві сторони можуть щось дати одна іншій без класичної для поп-культури ієрархії «недосягнута зірка — бездумний фанат».

Музиканти з усім своїм складним культурним бекграундом спрощують себе до рівня слухача, який іноді може чогось не знати. Це дієвий спосіб вийти за рамки власного умовно академічного мислення для того, щоб тебе сприйняли у ширших колах.

Якщо поп-культура для Shortparis — це джерело натхнення, тоді споживач контенту — об’єкт умовного розтину й дослідження. А самі музиканти для слухача — яскравий контент, цікава обгортка і найміцніший концертний гурт СНД.

Музикантів захоплює конфлікт мистецтва та бездумного споживання. Саме тому вони обирають для своїх виступів нестандартні локації, пов’язані з культурою споживання. Пригадаємо акцію «24», коли гурт виступав за прилавком звичайного магазину, серед пляшок з пивом, снеків та холодильників з морозивом. Shortparis перетворюють себе на такий самий продукт з вітрини, і між піснями спостерігають, з якими об’єктами взаємодіють слухачі більше — музикою чи алкоголем.

Тему бездумного споживання будь-яких ідей музиканти підкреслюють і в інтерв’ю виданню «Афиша Daily»:

Також цікава локація для виступу у Києві — Житній ринок. Схоже, що Shortparis подобається приміряти на себе костюм товару. Що це — кітч, протест проти комерціалізації мистецтва чи зухвалі хіпстерські дивацтва?

Тексти Shortparis здаються символічними, і символіка спрощена до формату поп-пісні. Тут якраз проявляється інтерес гурту до поп-культури, мікс з текстів похмурого і навіть жаского поета-медіума Олександра Введенського і гурту «Руки Вверх». І якщо про першого вокаліст і автор текстів Shortparis Микола Комягін говорив у своїх інтерв’ю, то про других свідчить кавер-версія на пісню «Дома не сиди».

Цікаво, як тексти усіх трьох можна комбінувати як конструктор. Вгадайте самі, де чий рядок.

Живі виступи Shortparis — це потужні перформанси з тваринною енергетикою. Музиканти взаємодіють з публікою, намагаються зруйнувати межі сцени, що інколи нагадує спектаклі театру «Мізантроп». Під час осатанілих танців Миколи Комягіна і його команди з’являється відчуття, що це не ти прийшов на них подивитися, а навпаки. Як би Shortparis не впадали у транс на сцені, інколи здається, що вони слідкують за тобою, фіксують тебе тут і зараз для того, щоб потім побудувати на твоєму образі ще один маніфест, ще один перформанс.

Та останнім часом Shortparis з провокаторів та музичних художників-акціоністів поступово перетворюються на звичайний, нехай і дуже сильний живий рок-гурт. Жага музикантів до висловлення та провокації відійшла на другий план, і вони занурились у експерименти з поп-музикою. Складається враження, що це андеґраунд так заграє з поп-культурою і максимально прогинається під вимоги сучасного світу популярності.

Здається, що це той випадок, про який було написано «якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня починає дивитися в тебе». Здається, що Shortparis у своїй боротьбі з культурою бездумного споживання потроху перетворюються на той самий продукт, який досліджують. Гурт вирішив, що краще не боротися з повітряними вітряками, а стати ними.

Тенденція не те щоб негативна, та десь поруч бродить звичайна зірковість. Про Shortparis говорять багато, вони самі про себе говорять багато і розумно. Тож наступним кроком цілком може стати відмова від власної щирості, пониження планки своїх незабутніх виступів. І з людей, що починали як революціонери і нон-конформісти від музики з власним голосом, вони можуть перетворитись на таких собі «патріархів естради», що починали з андеґраунду, але зрештою тільки відпрацьовують гонорар.

Однак поки цього не трапилось, є можливість віддати себе Shortparis на поживу 10 листопада у Києві на Житньому ринку чи в Дніпрі та Харкові. Цей досвід того вартий.