В останні роки музики стало аж занадто багато. Настільки, що вчорашні меломани, які кожного тижня поглинали нові альбоми, сьогодні або зменшують дозу, або просто перестають слухати музику. Напевно, у ваших компаніях є такі люди.
Сучасним артистам тепер не завжди достатньо випустити просто хороший альбом, щоб їх помітили. Вони вдаються до неочікуваних ходів, на кшталт раптового релізу без анонсу, дивних промо-кампаній чи скандального контенту.
Всі намагаються привернути до себе якомога більше уваги. Рідко трапляється так, що хайп навколо гурту чи артиста з’являться сам по собі. Історія колективу Rhye — якраз із таких.
Він з’явився 7 років тому — у часи, коли соцмережі та стрімінг-сервіси ще не відігравали таку роль в розповсюдженні музики, як сьогодні, а ЗМІ та слухачі більше фокусувалися саме на контенті, а не на піарі чи формі подачі.
Майбутні гості Києва впали як сніг на слухачів і критиків. На початку лютого 2012-го року на Soundcloud-сторінці Rhye з’явився перший трек Open. Його підхопили музичні видання, зокрема The Fader та блогер Ентоні The Needle Drop Фантано.
Далі події розвивалися стрімко. За декілька днів YouTube-каналі колективу вийшло відео. На ньому молода дівчина слухає пісню Open, яку для неї виконують під акомпанемент піаніно. Відео зняли так, що обличчя співака (чи співачки?) не було видно — лише силует.
14 лютого, у День Святого Валентина, Rhye опублікували вже повноцінний кліп на Open, який потрапив у фокус всіх ключових музичних ЗМІ. Журналісти та слухачі обговорювали нестандартні кліпи, які нагадували короткометражні фільми про стосунки чоловіка та жінки. Звичайно, облич музикантів чи вокалістів у них не було видно.
Всього за два тижні Rhye вдалося стати одним із найбільш обговорюваних музичних проектів року. У ті часи інформаційне поле було не таким тісним, як сьогодні, а канали приходу нової музики — іншими. В 2012 році Deezer тільки ширився світом, з моменту запуску Google Play Music пройшло тільки три місяці, а про Apple Music ще ніхто навіть не чув. У квітні того року Facebook тільки купив Instagram, а в листопаді додав кнопку «Поділитися».
Містична аура навколо Rhye зробила своє, але вона б не працювала, якби не пісні. Вони діяли, наче ліки: пом’якшували все навколо, знеболювали, приємно туманили свідомість. І породжували питання, звичайно. Що за дівчина співає ці пісні? Чому її обличчя не показують? Те, що в Rhye співає жінка, не викликало сумнівів.
Як виявилося, це було помилкою. Восени того ж 2012 року маски були зірвані. Видання Pitchfork дізналося, що Rhye — проект двох чоловіків: канадського музиканта та вокаліста Майка Мілоша та данського саунд-продюсера Робіна Ганнібала. Матеріал вийшов якраз на хвилі успіху нової пісні The Fall та кліпу на неї.
Тут можна подумати: «Ха, та вони спеціально придумали цю історію, це звичайний піар». І так, і ні. Звичайно, рішення бути в стороні від музичного галасу учасники Rhye прийняли свідомо. Але вони робили це не заради вигоди.
Таємничість навколо гурту не була створена маркетологами. В одному з інтерв’ю Мілош згадував, що якось його занесло в інтернет прочитати коментарі про його дебютний сольний альбом (який, до речі, вийшов аж в 2006). Виявилося, що людям сподобалася музика, але набагато цікавіше їм було обговорювати обкладинку альбому та критикувати ніс Мілоша. Тоді він і подумав: яке людям діло до зовнішності музиканта, коли є його пісні?
Майк Мілош ніколи не хотів бути селебріті та брати участь в піар-кампаніях, незважаючи на тиск мейджор-лейблу, на який Rhye були підписані на момент виходу першого альбому. Його єдиним бажанням було робити музику і уникати всього, що з цим не пов’язано. А критики могли писати про його музику все що завгодно. Власне, їм більше нічого й не залишалося.
Тим не менше, гурт як міг підтримував градус секретності, але це не позерсько чи бажаючи похизуватися. Просто вони так відчували. Наприклад, у лютому 2013-го, коли за місяць до виходу дебютника слава Rhye дійшла піку, матеріал про нього вийшов у виданні The New York Times. На фото обличчя учасників проекту були затьмарені.
У квітні 2013-го дует поїхав у перший міні-тур. Ховатися більше не було сенсу. Тому всі, хто до того не вірив у «чоловічість» гурту, впевнилися наживо, що в гурті жінок немає. Rhye продовжували створювати максимально камерну атмосферу за рахунок світла на сцені, а прожектори світили так, щоб помітними були лише силуети.
Такий самий підхід Мілош і компанія використали під час виступу на NPR Music Front Row. Свічки, мінімум візуальних образів і максимум фокусу на музику.
Змістивши увагу з особистості творця на саму музику, Rhye у чомусь змінили парадигму її сприйняття в сучасному світі. Погодьтесь, нам подекуди набагато цікавіше копатися в біографії музиканта, розбирати його думки, коментувати зовнішність чи концертні костюми, оцінювати шанси на успіх, виходячи не з пісень, а з позиції артиста щодо політичних чи інших питань. Ми забуваємо, що на першому місці завжди стоїть музика. Сім років тому Rhye спробували нагадати про це. Вийшло? Мабуть, так.
Світ ловив Rhye, та не спіймав. Але ви можете зробити це 21 червня на першому концерті Rhye в Україні. Завіса секретності навколо гурту давно спала. На щастя, пісні від цього не стали гіршими, а новий альбом уже зараз можна вносити до списку найкращих робіт року. До зустрічі з Майком Мілошем і його історіями.
Читайте також, чому новий альбом Мака ДеМарко варто слухати на самоті.