Думаю, перш за все, наклалося те, що «темна», обидві частини формувались ще у довоєнний, дуже агресивний та інфантильний період. А історія, яка відбувається зі мною за час війни — про таке собі заспокоєння у контексті того, що навколо й так несеться достатньо піздєца. Якщо залишатися шибайголовою, то можна швидко закінчитися в усіх сенсах.
Тому війна дала розуміння, що потрібно якось навчитися тамувати свої емоції, десь краще контролювати їх. Можливо, десь видозмінювати те, куди я використовую ці емоції, як я їх використовую та у що це виливається.
«темна», частина перша, — повністю довоєнна, частина друга написана вже у період повномасштабної війни, але вона вимушено продовжувала той настрій, концепт і гештальт. Після того я сім місяців не знав, у якому звуку хочу писати, чого хочу і так далі.
У якийсь момент я прийняв дуже прозаїчне рішення — нічого не шукати. Сяду, вивалю усе, що мені болить, чого мені болить; усе, що мене пре, чому воно мене пре, як воно мене пре і що з цього у що виливається.
І народився цей альбом. Він дуже побутовий. Буквально те, що проживав — увесь мій побут, стосунки, війна, робота, творчість, абсолютно все відображається. Мої та мого оточення життєві ситуації.
Мені здається, що момент, коли я прийняв рішення відпустити пошуки й зробити просто так, як є, як відчуваю, — це і був момент, звідки народилося нове звучання. Я не знаю, чи це про дорослішання. Але це точно про новий етап.
