Тексти

Далі — тільки шум: що відбувається з сучасною музикою

Данило Панімаш
1445

Музика — найпростіший і найпопулярніший збудник емоцій. Однак останні п’ять років зі світовою музикою відбувається щось дивне.

Ми живемо в епоху вседоступності й тотальної розмитості. Дістати можна практично будь-яку музику. Для музичної кар’єри вже не обов’язкова музосвіта чи власний гурт — поп-зірками стають через інтернет, не виходячи з кімнати. Але така музика існує всього пару тижнів та здебільшого швидко забувається. Що відбувається з музикою взагалі та що буде далі?

Не з’являється нічого нового

Весь світ, і музичний теж — це постійний вплив всього на все, нескінченний синтез. Уже немає андеграунду як такого, тому що він весь відбувся у ХХ столітті з появою панку, металу, індастріалу, електроніки, репу і сотень їхніх похідних. Сьогоднішній музичний світ — тотальне засилля поп-музики, від сентиментальних клаудреперів, R&B-шників і блек-металістів до елітарного нойз-індастріалу.

Нас уже неможливо здивувати музикою, адже вона вся стала відомою і доступною

Проте з синтезу народжуються нові коди. Наприклад, дебютний альбом Аліни Паш, який представляє з себе суміш з гуцульських мотивів, хіп-хопу та електроніки. Ще один яскравий приклад — гурт YUKO. Музика Стаса Корольова і Юлі Юріної не є радикальною новинкою в світі. В її корінні можна простежити впливи андеграундного техно, запозичення з Роберта Майлза (порівняти хоча б пісню YUKO Masha і нетлєнку Майлза Children). Але сукупність елементів — фонетика української мови, народний український спів, електронна музика, приглушений і ніби навмисно сирий саунд — демонструють абсолютно новий продукт.

Україна підхоплювала світову поп-культуру завжди не в той час. Ми запізнилися на рейви у період їхньої популяризації, болюче пізно підхопили метал і хіп-хоп, і сьогодні перебуваємо на узбіччі глобального шоу-бізу. Айдентика української музики впирається у фольклор і етніку, тому що це єдині унікальні риси будь-якої музичної культури.

І кожна країна, яка разом із нами пасе задніх у глобальному світі, знаходить щось унікальне всередині себе і схрещує з тим, що вже було або існує зараз. Нічого нового під зірками не з’являється — щось виникає всередині самої країни, є унікальним конкретно для нас і для світу.

Синтез — це завжди обмін. Як тільки ми перестаємо обмінюватися, ми зникаємо

Переробка музики

Усі смисли та ідеї вже були проспівані. Залишилися найстійкіші, вічні історії — любов і ненависть, політична боротьба, его, ностальгія, сум, щастя. Уся музична індустрія світу — і мейджор-лейбли, і продюсерські центри, і підвальні гурти, і асоціальні бедрум-продюсери — перетворилася на завод з переробки музики та смислів.

Усе має властивість періодично повертатись. Так, наприклад, ми можемо спостерігати у Великобританії сплеск нової панк-хвилі у вигляді груп Idles, Shame і Slaves, а у країнах колишнього СНД — міфологізацію і звернення до поп-естетики 1990-х у вигляді Монеточки, Гречки, DaKooka і проектів Юрія Бардаша.

Музики вже занадто багато, а стане ще більше. Музичні інструменти та програми доступні будь-кому, і навряд чи жага своїх 15 хвилин слави зникне. Збільшення кількості музики також пов’язано з підтриманням інтересу артистів до своєї персони. Вони відчувають: щоб бути на слуху, необхідно постійно змінюватися. Tyler, The Creator із новим альбомом IGOR уже не підпадає під ярлик «хіп-хоп». Мадонна, відчувши кон’юнктуру цього ринку, на останній роботі взагалі почала виконувати реггетон, цю страшну латиноамериканську музику в дусі пісні Despacito. Тому артисти будуть пробувати себе в нових, несподіваних жанрах, і через це інформаційний шум тільки збільшиться.

Зміна звичних форматів

Ми спостерігаємо, як відмирають класичні формати. Тривалість пісень скорочується, їх кількість на альбомах зменшується. Альбом тривалістю в годину живе два дні, це взагалі вже розкіш, яку можуть дозволити собі лише топові артисти або живі легенди. Зараз — епоха окремих синглів.

За увагу потрібно боротися, адже слухача розбалували стрімінгові сервіси. Їхня система рекомендацій — це кроляча нора, в яку можна падати нескінченно. Тому окремі пісні набагато легше прослухати, ніж годинний альбом, в якому найкращі треки часто синглами і виходять, а інші присутні на альбомі ніби для масовки.

Хіт живе від сили тиждень

А справа в тому, що ми живемо в надлишку і перевиробництві музики. Стрімінгові сервіси перетворили музику на нескінченний потік, який завжди з тобою у смартфоні. Так, завдяки доступності її слухають сьогодні більше, ніж колись. Однак саме через це вона і втратила свою важливу рису — вдумливе прослуховування. Тепер музика — це нескінченний конвеєр, який рік у рік прискорюється.

Смерть легенд і відсутність нових героїв

Музиканти, чию спадщину ми сьогодні переробляємо, легенди, які перевернули з ніг на голову поп-культуру, невідворотно вмиратимуть. І нових не з’явиться. Виникає питання: невже після Девіда Бові та Фредді Мерк’юрі більше не було особистостей, які змінили поп-культурний світ?

Звісно ж, були. І Bjork, і Курт Кобейн, і Тупак Шакур, і Aphex Twin. Але якщо подивитися через призму десятиліть, до 2010-х років величина (або величність) артиста значно зменшилася. Якщо у ХХ столітті були умовні поділи на «до The Beatles / Nirvana / Sex Pistols / Bjork / Pink Floyd і після», коли вплив артиста на світ і музику відчувався гостро, то зараз світ музики перетворився в киплячий бульйон.

Девід Бові вплинув на індустрію моди своєю космічною андрогінністю. Курт Кобейн мимохіть популяризував гранжеву пом’ятість, і депресивна американська молодь почала повально скуповувати сорочки в клітинку і рвані джинси. Сьогодні ж кожна друга сучасна зірка має власну лінію одягу, ресторан, свою студію.

Сучасний артист втратив божественний статус, тому що соцмережі зробили його людиною. Як виявилося, артисти та артистки теж їдять, п’ють і користуються туалетом, причому слухач усе це бачить і може прокоментувати в Інстаграмі. Так зникло благоговіння, відносини артистів і слухачів перейшли в горизонтальну площину. Snoop Dogg коментує «Гру престолів», а Cardi B займається сексом з бойфрендом в Інстаграм-трансляції. Про яку легендарність може йти мова, якщо відсутня таємниця і практично всі дії сучасних зірок лежать на поверхні?

Народження нових жанрів

Жанри і субжанри були створені для того, щоб класифікувати музику. Завдяки цьому зручніше її описувати і проводити культурні паралелі. Кажеш «панк» — і одразу уявляєш Sex Pistols чи The Stooges. Усе зрозуміло.

Однак сьогодні жанри музики поступово втрачають свою актуальність. Вузькі класифікації із серії «пост-рок, гранж, прогресивний рок» не потрібні масовому слухачу. Що таке Ghostemane — індастріал з хіп-хопом? Суперечки про жанри стали надбанням музикантів та музичних снобів.

Сьогодні ця класифікація розширюється до зрозумілих слухачеві загальних понять. Дждждж і крики — то є метал. Читка під біт — то є хіп-хоп. Достатньо глянути на панораму жанрів на стрімінгах — гурт Guns’N’Roses стоїть у розділі «готичний рок» на Google Play.

Музика стає все більш еклектичною, її все складніше ідентифікувати. Тому не дивуйтеся, якщо почуєте, що Stoned Jesus грають суміш прогресивного металу, стоунеру і думу, а Іван Дорн поринув у який-небудь дрімбіт-соулвейв. Однак нікому це не буде цікавим, крім кількох снобів-задротів.

FIN

Звичайно, музика ніколи не закінчиться. Будуть мінятися звуки, з’являтися нові артисти, вибухати нові історії. Будуть мінятися відтінки смислів, але не самі смисли. Музичний світ стане ще більш індивідуалістським, адже ймовірність вистрілити в інтернеті досі дуже висока, а роль маркетингу в просуванні музики значно зросте — хоча здавалося б, куди далі.

Музика ще більше нагадуватиме звичайний продукт на кшталт пачки масла в «АТБ»

Фінальним акордом її розвитку стане нейромережа, яка сама буде генерувати музику під настрій та побажання слухача, а живі музиканти залишаться без роботи.

Музика буде звучати вічно. Але так голосно, що ніхто не почує, як світ розбивається вщент.

Читайте також, чому українські музиканти не мають харизми.