Тексти

Чому ми досі слухаємо
Валерія Меладзе?

Данило Панімаш
7060

На дружніх вечірках без музики нікуди. Після спілкування про нові/старі/культові альбоми і певну кількість випитого алкоголю дуже часто вечірка переходить у прослуховування естради на кшталт Валерія Меладзе. Закономірним розвитком паті стає колективна самба білого метелика.

Останні кілька місяців моя стрічка в соцмережах рясніє ностальгією за Валерієм Меладзе, причому ностальгують молоді креативні люди (здебільшого — жінки) від 18 до 25 років. Вони постять прикольні картинки зі співаком, цитують його пісні і роблять смішні дописи. Всі ці пости сповнені «усміхненого суму» то за минулим, то за сьогоденням, то за самим Меладзе.

Однак чому з усієї естрадної музики 1990-х і 2000-х саме Валерій Меладзе залишився у спогадах юнаків та юначок і стає все більш меметичним? Різні покоління з різним світоглядом, однак саме Меладзе пережив своїх колег за кількістю спогадів і цитуваннями. Наприклад, його колеги за цехом Дмитро Маліков, Володимир Пресняков, Леонід Агутін такої перевірки часом не пройшли. Чому ж теперішні молоді дівчата з особливим теплом пишуть про Валерія Шотаєвича та його пісні?

Частково це полягає у радикальній зміні музичних шаблонів останніх років. Надлишок і швидкоплинність музики викликає відчуття мінливості. Цінність сучасної музики тримається щонайбільше місяць, і то у випадку надзвичайної зірковості виконавця. Кожен день з’являється новий артист із хітом, який через тиждень навряд чи хтось зможе наспівати.

На відміну від:

Пpощай, цыганка Сэpа,
Были твои губы сладкими,
Как вино

Емоції і почуття в піснях так само нестабільні. До того ж поп-музика все більше стає асексуальною, без яскраво вираженої пристрасті. Якщо сказати коротко — вона стала з одного боку більш обережною та стриманою, а з іншого — агресивною, тваринною, мізогінно-мізандрічною. Достатньо згадати тексти Cardi B і численних реперів.

Cry me a river, give you a tissue (Hey)
My bitch is bad and boujee (Bad)1

– Migos

Weave long, pussy bold,
suck his dick through his drawers
Lick the balls just because, lil bitch, I evolved2

– Cardi B

Відносини ліричних героїв з домінантно-пасивних (ти мене кинув(-ла), я страждаю) перетворюються на активно-агресивні, без лицарської манірності. На цьому базується найактуальніша музика сьогодення. І не дивно, адже в сучасному і дуже швидкому світі на велике романтичне кохання просто не вистачає часу. Активна молодь раціоналізує свої ресурси, відмовляючись від ускладнення сексуальних відносин або взагалі відмовляючись від них на користь кар’єр і амбіцій.

Значну роль відіграє меметичність образів і пісень — досить згадати Kanye West’a і Lil Pump’a з їхньою I Love It або всіма обласкану Монеточку з бомжуванням біля трас. Швидкість поширення і поглинання інформації дозволяє мемам розганятися, однак вони теж швидко зникають з поля зору, замінюються іншими. Музика перетворюється на суцільний інформаційний шум, тому не дивно, що ми втомлюємося від постіронічної розмитості, несерйозності, музичної неакуратності та шукаємо стабільність в минулому.

А поп-музика минулого — це і є стабільність. Згадаємо пісні другої половини 1990-х та 2000-х — нескінченне скиглення за втраченим коханням або навпаки — оспівування кохання легковажного. Саме в цей період Валерій Меладзе вистрілив своїм першим альбомом «Сэра». Однак на відміну від своїх колег із поп-тусовки, Меладзе викликав довіру.

Образ мужнього, але романтичного чоловіка, який вже нібито всього досяг і побудував успішний бізнес, а поп-музика для нього — це хобі, самовираження тонкої і талановитої душі. І на відміну від нескінченних пісень про інфантильне кохання, Меладзе досі чіпляє своїм зрілим і раціональним підходом.

Красиво ты вошла
в мою грешную жизнь,
Красиво ты ушла из нее

Пісні Меладзе демонструють втрачений досвід романтичної, але при цьому дорослої і осмисленої пристрасті на противагу суїцидальній, невротичній та агресивній любові сучасної поп-культури. Місцями здається, що любов Меладзе — це партнерський, якщо не сказати «споживчий» інтерес. Вона швидкоплинна, а розставання не смертельне — що поробиш, ми спробували, але не вийшло. Кохання — невпинний цикл.

Цікаво, що серед своїх естрадних колег Меладзе  був ледь не єдиним, хто в своїх піснях не скиглив, а пропонував взаємоповажне партнерство, романтично і галантно. І всі ці зізнання і констатації відбувались під дійсно круті аранжування.

Старший брат і продюсер Валерія, Костянтин Меладзе, зробив ставку на нью-вейв із поправкою на менталітет пострадянських країн. На виході з’явилася еклектична і пристрасна музика. Яка, на відміну від більшості поп-хітів другої половини 1990-х і 2000-х, не викликає фейспалмів. І складно вбити в собі такі речі, як «Самба белого мотылька» або «Притяженья больше нет». Він був єдиним з пострадянської естради, кого не було соромно слухати, від поезії до музики.

Чья судьба была им прожита?
Непонятно до конца.
Отличить и сам не может он
Свою маску от лица.

Валерія Меладзе переслуховують просто так, а не тому, що хтось запустив вдалий мем Ця негласна меметичність Меладзе серед дівчат, схоже, обумовлена спрагою більш глибоких почуттів, уважнішого погляду на самих себе. Здається, що вони потайки хочуть, щоб в них бачили тропікану-жінку, а не одну з bitches, яка повинна догодити черговому реперу-жіноненависнику. Адже репери з усієї сучасної поп-культури найбільш нестабільні, особливо в коханні. І не дивно — сьогоднішній світ рік у рік прискорюється і прагматизується — як і почуття.

Ми втомлюємося бути дітьми, тому настає момент, коли нам хочеться чогось дорослого. Схоже на те, що пісні Валерія Меладзе поступово перетворюються на секретний бастіон, куди тікають дівчата і подеколи хлопці, щоб помріяти про ті речі, які були втрачені в світовій поп-культурі. Романтичність змінилася цинізмом, а юність скороминуча.

Не забуваймо про яскраву образність текстів. Меладзе співає своїм тенором пісні про тропікану-жінку і циганку Серу, і ми бажаємо або стати ними, або ними володіти, хочемо, щоб нас так само кохали. Це не метамодернізм з його мінливою щирістю, це, скоріше, бардівська пісня, щирий романс зі стабільними почуттями. Валерій Меладзеguilty pleasure активного креативного класу, така собі опора забутого лицарства та почуттів, яку агресивно затирає сучасний світ.

Победитель будет прав,
Проигравший просто жить.
Остальное лишь игра
Под названьем «се ля ви».

Читайте також, чому репер Курганголовний художник у сучасній українській музиці