Тексти

Дракон помер — хай живе дракон!

Ярослав Муха

Комерційні музичні проекти — не вороги усього незалежного і прекрасного. Пояснюємо чому.

Знаєте про парадокс дракона? Хтось завжди має охороняти скарб, і найчастіше новим змієм стає головний герой історії. Найкраще це демонструє Толкін у «Гобіті». Після смерті дракона Смога одразу п’ять народів зазіхають на його скарби. Але головним ворогом в цей момент стають не орки чи гобліни, а Торін Дубощит, котрий не йде на компроміси через свою жадобу до спадку власного народу.

У світі комерційної музики діє схожа схема — на стику епох, при смерті одного популярного жанру на його місце завжди приходить інший, більш підходящий для нових форматів споживання музики. Але як і в історії Толкіна, справжнього антагоніста видно не одразу.

Imagine Dragons

Я ніколи не був фанатом Imagine Dragons. Але перший день продажу квитків сумлінно висидів у онлайн-черзі всі 16 000 місць — один з найгучніших стадіонних гуртів оголосив концерт в Україні. Віддати півтори тисячі за двогодинний світлозвуковий ураган, що зносить дах? Ніяких проблем! Хоча їхню музику не слухаю, кліпи не дивлюсь. Але коли пісня Demons починає грати з випадкової вуличної шарманки, я буду першим, хто зведе руки до неба в жартівливому екстазі під час приспіву.

Стадіонні комерційні гурти — не guilty pleasure і навіть не одноразовий грішок. Ви можете бути останнім музичним задротом, що по поличкам розбере і пояснить мідвест-емо 90-х років (як автор статті), або спеціалістом у північному соулі 60-х у Великобританії. Але коли сучасний радіохіт починає лунати десь неподалік — ви не втримаєтеся, щоб не відреагувати. Наприклад, можна звести очі до неба і гучно цикнути, щоб всі навколо знали про ваш витончений музичний смак. А можна проспівати головний хук пісні усією компанією і піти собі далі.

Imagine DragonsImagine DragonsImagine DragonsImagine Dragons

Так чи інакше, цей гак, майстерно заточений і влучно закинутий вам у голову лиш для того, щоб протриматись там певний час. Такі проекти, як Imagine Dragons, збираються та існують з однією метою — заробляти гроші.

І знаєте що? Це дуже навіть добре.

Сковорідки і «Велика трійка» лейблів

Ефективна комерціалізація музики в Сполучених Штатах почалась більше ста років тому, в 1900 році. На 28-й вулиці Манхеттена зібрались чисельні автори музики та віршів, а також видавничі, торговельні та рекламні фірми, що почали активну дистрибуцію популярних і перспективних жанрів. Вихідці з так званої «Вулиці бляшаних сковорідок» (мала таку назву, бо на ній весь час чувся шум музичних інструментів з репетицій) стали першопрохідцями у перетворенні музики на товар, взявшись за видання та розповсюдження простих у виконанні регтайму та балад. Нова грошова машина закрутилася.

Але культура і американська ментальність не терплять застою. Протягом ста років розвитку музичної індустрії щодесять років комерційно успішним ставав новий жанр, що було обумовлено соціально-політичними чинниками. Так, епоха хіпі прийшла як реакція на В’єтнамську війну, а гранж став рупором молоді, чиї проблеми ігнорували. Андеграунд перетворювався на поп-музику, а пригнічені — на нових лідерів думки.

До появи mp3 світ комерційної музики нічим не відрізнявся від бізнес-світу: більші поглинали менших, якщо менші не знаходили шляхів до виживання.

Майстерно вловлюючи дух часу і даючи ноунеймам фінансовий поштовх і PR, лейбли навчились зрощувати своїх «робочих конячок», прибутки з яких йшли на розвиток інших гуртів хвилі чи на наступне покоління виконавців. Так, на початку 90-х весь ринок американської комерційної музики тримало шість великих лейблів. Станом на 2012 рік епоху mp3-піратства пережили лише три найбільші з них: Universal Music Group, Sony Music Entertainment i Warner Music Group.

До появи mp3 світ комерційної музики нічим не відрізнявся від бізнес-світу: більші поглинали менших, якщо менші не знаходили шляхів до виживання. Піратство контратакувало великі лейбли: продажі фізичних носіїв почали падати, адаптація до нового музичного формату відбувалась повільно і з абсолютним нерозумінням, як монетизувати те, що люди можуть отримати в необмежених кількостях безкоштовно. Мінімізувати втрати могла поява нового жанру, аналогів котрому не було серед злитої в інтернет музики.

Настав час зміни жанрової парадигми, яка б очолила еру онлайн-стрімінгу.

Приклад успішної історії реабілітації від кризи в комерційній музиці продемонстрував лейбл Interscope, який стовідсотково довіряв набір нових артистів своїм мисливцям за талантами і креативним продюсерам. Співзасновник лейблу Джиммі Іовін побачив перспективу в комерційному розвитку гангста-репу. Завдяки розв’язаним рукам і репутації найкращого мисливця на артистів він отримав ексклюзивні права на дистрибуцію записів незалежного лейблу Death Row Records.

Snoop Dogg, Dr. Dre і Тупак Шакур — вихідці з Death Row — у дев’яностих приносили лейблу 100 000 000 доларів на рік. Але епоха гангста-репу не могла тривати вічно: вбивство Тупака ненадовго підняло продажі альбомів, і Death Row збанкрутували у 2006 році.

Настав час зміни жанрової парадигми, яка б очолила еру онлайн-стрімінгу. У пошуках нового андерграунду, котрий мав стати новим американським мейнстрімом, лейбл Interscope звернув увагу на інді-музику. Вгадайте, хто став новою робочою конячкою?

Дракон і драконоборець: хтo є хто?

Неспинна популярність незалежних гуртів привернула увагу лейблів. Не дивно, що термін «інді» став розмитим, як дрібні літери на дошці офтальмолога — поняття звелось до суміші жанрів. Гурти здебільшого грали поп-рок, синті-поп, пост-панк, а ідеологічна складова «незалежності» від усіх стерлася. Таке жанрове різноманіття і закріплена за інді репутація популярної серед молоді якісної музики зробили жанр ідеальним для ери стрімінгу.

Imagine Dragons

Imagine Dragons

Якщо раніше комерційні хіти писались під радіостанції, то зараз автори мають робити хіти, які потрапляють в якомога більше плейлистів. Жанрове різноманіття інді-напрямків допомогло Imagine Dragons стати основою алхімії у пошуках ідеальної музичної форми для заробітку грошей з прослуховування музики. Мінімум різких стилістичних ходів, трохи легких мазків в сторону латинської музики, важкого року і максимум гучних стадіонних гімнів. Тепер 31% заробітку з сервісів iTunes та Spotify гурт отримує з авторських плейлистів.

Цей механізм із врахуванням усіх слабких сторін інших стадіонних гуртів пропрацьовано до останньої деталі та заточено на пряме попадання вам у голову. Imaginary dragon став справжнім, набрав ваги і дійшов до точки свого максимального впливу та контролю. А це значить, що його влада продовжиться недовго. Як і будь який інший поп-продукт, Imagine Dragons мають свій термін придатності. Вони пишуть музику моменту, грають її тут і зараз, а їх простота й прозорість можливо невдовзі набриднуть.

Imagine DragonsImagine DragonsImagine DragonsImagine Dragons

Їх сольний концерт танком проїхався стежкою в сторону України у найпотрібніший момент та залишив по собі широкий відкритий шлях. Чуваки встановили рекорд швидкості продажів квитків на концерт в Україні, відіграли, зібрали 50 000 людей! Тепер наступні!

В Україну все приходить із запізненням, та все ж приходить. Солдаут на Imagine Dragons демонструє готовність України приймати світових зірок комерційної музики. Причому не лише таку потужну світову концертну машину, а й зірок меншого калібру.

Imagine Dragons

Не дивлячись на всю концерту могутність і популярність, як і будь-який успішний комерційний музичний продукт, Imagine Dragons легко розкритикувати. Таких «драконоборців» достатньо, і кожен з них має свою рацію. Гачки хітів ржавіють, гурт ніколи не стане культурним спадком молоді і не напише гімн, з котрим ти підеш в останній бій. Але вони і не намагаються це зробити — вони пишуть музику про момент зараз і не накручують собі ціну. Вони її знають — півтори тисячі гривень за першу фан-зону.

А от борці за культурний спадок подають такі гурти як суто негативне, позбавлене сенсу явище. От тільки створений ними ворог — далеко не антагоніст. Адже дракон і не намагається видати себе за когось іншого. В результаті, головним противником приїзду будь-якого успішного комерційного гурту стає не сам гурт, котрий хоче «тільки заробляти гроші». Антагоністами стають критики, що намагаються применшити значення подібних заходів через їх нібито культурну примітивність.

Вітаю, драконоборцю: ти став новим драконом!

Фото: Валерія Каарна

Читайте також, як Massive Attack «зжерли» нашого редактора на фестивалі UPark.