Тексти

Руслан Квінта
про кухню головних
музичних конкурсів України

Данило Панімаш
1376

Руслан Квінта — відомий композитор-хітмейкер, який писав музику для багатьох виконавців, серед яких Софія Ротару, Ірина Білик, Наталя Могилевська, Ані Лорак та ALEKSEEV. Також він музичний продюсер українського нацвідбору на «Євробачення» і талант-шоу «Голос Країни». Ми запитали Руслана, як працюють ці конкурси, куди діваються фіналісти і наскільки погано чи гарно співав гурт KAZKA на нацвідборі.

Від редакції: це інтерв’ю — про професію музичного продюсера українських талант-шоу. Ми брали його напередодні фіналу національного відбору на «Євробачення-2019». На жаль, відповіді на питання, які виникли після скандалів, у нас відсутні.

Про обов’язки музичного продюсера

Якщо говорити про посаду музичного продюсера глобально, то це людина, яка має за плечима великий досвід, пов’язаний з музикою — музичний навчальний заклад, консерваторія або училище, досвід роботи у театрах або музичних колективах. Це людина, яка вивчає та аналізує тренди, глобально розуміє, чому виникають резонанси або успіхи музики як на українському, так і на світовому ринках. Це необхідні знання та вміння для того, щоб бути продюсером взагалі.

У «Голосі країни» для музичного продюсера найголовніше — це підібрати кількість талановитих, цікавих і конкурентоспроможних учасників. Талант-шоу — це не просто вийти і заспівати пісню. Тут криється купа факторів — психологічні, морально-етичні тощо. Музичний продюсер повинен бути впевненим у тому, що учасник готовий до великої сцени і багатомільйонної аудиторії. Саме за це я і відповідаю.

Про кастинги на «Голосі країни»

Етап кастингу — це найскладніше. Ми точково відбираємо учасників і готуємо їх до шоу. Це і вокальна підготовка, і вміння тримати себе на сцені, це смак і репертуар. Як правило на кастингах сиджу я, музичний редактор, іноді — креативний продюсер і психологи. Людина може прекрасно співати, однак взагалі не вміти триматися на сцені, або навпаки. Тут є купа різних важелів, як можна це покращити і підвести учасника до того стану, коли за ним цiкаво спостерiгати, вболiвати за нього.

Не всі учасники приходять підготовленими, є багато випадкових людей. Людина йде з поліклініки з перебинтованою рукою, бачить кастинг «Голос країни», заходить, співає — і проходить далі. А якщо він чи вона ще і з глибокого села, де намотує дроти, тоді для нас це ще і персонаж. І тоді ти включаєшся у розробку образу людини, яка ніколи не займалося музикою. Так ми знаходимо самородків.

Одне з найскладніших завдань — презентувати такого самородка глядачам. Тут і потрібен музичний продюсер. Я починаю ритися в його репертуарі, потім зіставляю зі своїми думками, шукаю золоту середину, щоб і образ, і репертуар перегукувалися. Це дуже довгий процес, він займає від тижня до місяця. Це постійні переписки, спілкування і репетиції. І це час тільки на одного учасника.

Нам потрібно, щоб учасники виглядали гармонійно. Наприклад, людина, яка не знає пісні Фаррелла Вільямса і все життя співала «З ранку до ночі» Пономарьова. Звичайно, ми цим репертуаром і обмежуємося. Сьогодні існує дуже багато музики, і «Голос країни» може зробити їй ребрендинг завдяки таким учасникам. Інколи старі пісні отримують інше обличчя і це показово для нашого проекту.

Потім учасник чи учасниця потрапляють до тренера, якому я розповідаю про його/її можливості, потенціал, плюси, мінуси. Тренеру важливо знати мою думку, щоб визначити репертуар, який буде для учасника підйомним, і щоб не виглядало так, ніби учасника «валять». А задача проекту полягає в тому, щоб учасник ріс професійно, до фіналу. На етапі прямих ефірів ми намагаємося зробити так, щоб артист максимально виграшно виглядав на сцені та на екрані. Учасники вибувають з проекту не тому, що їх знищують, а тому, що на цьому їхній рівень закінчується.

Ми повинні робити інтригу, щоб глядачам було цікаво спостерігати за шоу. Із проекту йде той, хто вже нічого не може дати. Або вже готова зірка. Яскраві приклади — ALEKSEEV, LAUD і Constantine.

Про те, куди діваються фіналісти, і зіркову хворобу

З переможцями фіналів виходить найцікавіше. Після перемоги їх ніхто не бачить, вони кудись щезають. Дійти до фіналу — це колосальна праця і великий психологічний тиск. Сам факт перемоги є дуже значущим для таких людей. Фіналісти перебувають в особистому стані. Їм починає написувати армія фанатів у соцмережах, з’являються мільйони прихильників. Здається, що цієї перемоги їм достатньо, і після неї все закінчується, у тому числі й шоу-бізнес. І фіналісти сидять собі вдома і чекають, коли ж до них почнуть поступати пропозиції.

Шлях до фіналу — це як тягти бетонну плиту, учасники дуже втомлюються. Скидаєш плиту — стає легше. А далі потрібно продовжувати працю, але трапляється така метаморфоза. «А чому ніхто мені не дзвонить і нікуди не запрошує?», — і сидять, чекають. А ті, хто покинув проект раніше, вже собі кліпів назнімали. Після перемоги виникає надлом, ти не знаєш, чого чекати від життя, а потрібно взяти себе в руки і починати все знову.

Про те, як пройти зіркову хворобу і гарячку після перемоги

Щоб досягти успіху, потрібно зробити щось талановите. Взяти когось за руку і привести до продюсера — це не вирішення. Я вважаю, що потрібно робити щось важливе. Саме тоді продюсери тебе знаходять і на тебе звертають увагу. Зроби щось успішне. На «Голосі країни» ти лише презентуєш себе як вокаліста в чужому репертуарі. І тут складно зрозуміти, що з учасником робити далі. Тож якщо ти хочеш виходити на ринок, тобі потрібно шукати свої пісні або композитора, або ж писати все самостійно.

Про «Євробачення»

Це зовсім інший формат і обов’язки. Музичним продюсером національних відборів на «Євробачення» має бути досвідчена людина з певними заслугами в музиці. На «Євробаченні» ми вже розглядаємо індивідуальну творчість — наскільки вона актуальна, нова та цікава для глядача. Я слідкую за цим конкурсом близько 10 років, дві мої пісні зайняли там четверті місця. Усі вважають «Євробачення» конкурсом пісні, під який ці пісні спеціально пишуть. Люди навіть замовляють їх за гроші. Я писав пісні виключно під самого артиста, який потім приймав рішення виступити з нею.

Коли я вступив на посаду музичного продюсера відбіркового конкурсу, в мене була концепція, що кожен учасник пише пісню під себе самостійно. Так було і минулого року. В мене була ціль розкрити талановитих авторів, адже дуже багато балачок про те, що в Україні нікому писати пісні. Учасники і учасниці і є авторами, вони всі стилістично різнопланові, і ці пісні можуть конкурувати зі шведами, французами чи австрійцями.

Про нову музику і експериментаторство з відбірковими турами на «Євробачення»

Цього року ми заглибилися у жанри. Хотіли, щоб учасники музично відрізнялися. Мені хочеться показати, як Україна розвивається, і «Євробачення» — платформа, яка допомагає це продемонструвати. Цього разу було багато непростих учасників з непростими історіями і музикою. Ми віддали перевагу молодому поколінню і маловідомим артистам. Тим з них, хто дійсно мав шанси зацікавити європейського слухача та скласти гідну конкуренцію на Євробаченні.

Тим не менше, такі маловідомі виконавці, як «ЦеШо» і Андрій Хайат набрали по 6 балів від глядачів. Це свідчить про те, що у людей є інтерес до нового. Вони вже не хочуть дивитись на відомого артиста і просто слухати форматну пісню. Я відходжу від шаблонів, і так, це ризик. Я не один відбираю артистів. Є команда «СТБ», з якою ми все аналізуємо та вивчаємо творчість учасників. Потім затверджуємо їх із мовником «Суспільного».

Про гурти «ЦеШо», DakhaBrakha і Влада Троїцького

Я два роки полював на DakhaBrakha і спілкувався з Владом Троїцьким та його командою, однак завжди вони говорили, що їм «Євробачення» не потрібно. І якось Іра Горбань (менеджерка DakhaBrakha і Dakh Daughters — прим. ред.) запропонувала мені подивитись на один гурт, і попередила, що це не наш формат.

Однак насправді «Євробачення» — це конкурс, на якому можна робити все що завгодно. Іра скинула мені посилання на виступ цього гурту, однак там була зйомка з телефону і щось зрозуміти було важко. Я сказав Ірині, що нібито цікаво, однак незрозуміло. І вона запросила мене на квартирник «ЦеШо».

Я слухав і бачив дуже багато музики та виступів, однак «ЦеШо» настільки зачарував мене своєю енергетикою та моноспектаклем, що я навіть не помітив, як минув час. Після цього я навіть не сумнівався, що їх потрібно брати. В них пісні по 5-6 хвилин, це такі міні-спектаклі. Але це дуже цікаво, і потрібно було знайти свою пісню. «ЦеШо» ніколи не записувались на студії, і мінусовок немає, вони все грали наживо. Я організував студію, допоміг з форматом і мінусовкою. Їм було складно увійти в концепцію мінусової фонограми, однак вони настільки виклались на репетиціях і записі, що на сцені це було непомітно.

Хто найбільше сподобався з нацвідбору

Про «ЦеШо» я вже сказав.

Ще мені дуже подобається Андрій Хайат. Він має приголомшливий вокал у народній, однак при цьому сучасній манері. Він ніколи не займався співом, це просто такий дар від природи. Він бере мелодику народної музики і перероблює ці лейтмотиви під себе, змінює ноти чи ще якось, шукає свою фарбу в цих піснях і шукає себе в цьому матеріалі. Створити свій власний музичний продукт дуже складно. В минулому Хайат ходив на різні конкурси і його нікуди не брали, він був вигнанцем. Однак я вважаю, що у Андрія велике майбутнє. Він дуже наполегливий.

Треті — це Brunettes Shoot Blondes. Інструмент, який вони зробили, — це щось надзвичайне. Там вшиті бас, перкусії, віолончель зі скрипками. Для них важлива самореалізація. Я б їм пам’ятник поставив при житті. Звичайно, є аналоги таких інструментів, однак я бачив майстрів, яким по 90 років, і щось подібне вони створювали протягом усього життя. А тут молоді хлопці, які створюють щось по-своєму унікальне. Я бачив коментарі із серії «та все це було, це вторинне» — ні. Вони ще й електроніку підв’язали, допрацювали все під себе і для власного комфорту.

Про прокляття «Євробачення» і кар’єру артистів після нього

За великим рахунком, сказати, що «Євробачення» щось дає, можна тільки з натяжкою. Давайте згадаємо. Цьому конкурсу вже більше 60 років. З цих років я можу назвати лише декілька великих артистів — АВВА, Тото Кутуньо, Селін Діон. До п’яти людей з 60 конкурсів. А також нашi Джамала і Руслана.

Буває і таке, що після перемоги на «Євробаченні» у артистів закінчується творчість. Не всі можуть рухатись далі. Це фатальна перемога. Або ж ти отримуєш низьке місце як, наприклад, О.Torvald, і це дуже сильний психологічний удар. Іноді артисти ставлять на «Євробачення» усе, але воно закінчується і треба продовжувати вже дома. MELOVIN, наприклад, мріяв про цей конкурс, і поставив все на те, щоб туди поїхати. Як він буде рухатись далі, чи допоміг конкурс його розвитку — будемо дивитися. Головне — не опускати руки, тому що успіх після «Євробачення» швидко стирається і артист починає з чистого аркуша.

Про цінність «Євробачення» для України та пісні-одноденки

Це дуже гарна заявка про себе з боку країни. Однак за її кордонами ти потрапляєш в інший світ. Для будь-якої країни цінність полягає у тому, що світ може спостерігати за народженням нових імен і слідкувати за музичними процесами, які в цих країнах відбуваються.

Я б не сказав, що пісні, які лунають на «Євробаченні» — це одноденки. Раніше так, може, й було, років п’ять тому. Пісні були штампами. Але конкурс почав змінюватись. Я звернув на це увагу, коли виграла Джамала. Вона виступала з неформатною для «Євробачення» піснею. Або ж Кончіта Вурст чи Сальвадор Собрал — це все відрізняється від звичних веселощів та радощів конкурсу. Там є музика.

Я намагаюсь зробити таку модель, щоб наші артисти змогли більше розкрити свій потенціал, який не був би пов’язаний з конкурсом. Це противага стандартам і форматам. Інші країни будуть дивитися на нас і, можливо, теж будуть шукати щось оригінальне в собі. Так ми зможемо підняти пласт того, що ховається і боїться вийти назовні. Це буде рухати далі весь музичний процес на світовому рівні, взаємна мотивація.

Люди мають розуміти, що музики сьогодні дуже багато. Тому «Євробачення» так блідне. Потрібно створювати нові підходи і змінювати звичні концепції, відправляти оригінальних учасників, щоб цей конкурс отримав зовсім інше обличчя.

Про скандальний виступ KAZKA і реакцію соцмереж

Я не розумію, що зробила саме KAZKA такого поганого, щоб на гурт так нападали. Коли людина хвилюється, з нею трапляються різні речі на фізіологічному рівні. Можуть і вуха закласти. Перед фiналом всі ці негативнi коментарі запевнили Сашу, що вона дійсно погано співає, але це не так. Замість того, щоб підтримувати своїх, ми їх топимо. Однак Саша не здалася під пресингом. I в фiналi заспiвала чудово!

Про досвід продюсування артистів і DJ Nana

Певний час я був продюсером Микити Алексєєва. Я не лізу на територію якогось власного креативу. Мене звуть туди, де потрібні мої композиторські навички і досвід. Але я можу найняти команду, у якої будуть свої обов’язки. Важливо, яких людей ти збираєш навколо себе і як ефективно вони працюють над твоїм артистом. Одна людина не може займатися всім. Музика для сучасного артиста — це команда з піарників, сонграйтерів і так далі.

Продюсер — це генератор ідей. Я зараз музичний продюсер своєї дружини DJ Nana. Але над її іміджем, амплуа, концертами працює окрема команда. Це все проходить в межах конструктивного діалогу. Я помітив, що коли ти даєш людям свободу, результат на виході буде кращим, ніж коли ти починаєш вчити когось. Потрібно розбиратися в людях, у їхніх таланті та продуктивності. Цьому я навчився на шоу «Голос країни». Костянтин Меладзе, наприклад, усе робить самостійно. Але це його модель керівництва.

Я знаю, як працювати з людьми. Візьмемо EL Кравчука. Я говорив йому: «Ти зараз шукаєш нові пісні у своєму житті. А подивись, чим займається Sting. Усе найкраще він уже написав. Просто бери свої пісні і давай їм нове дихання — з оркестром чи діджеєм. Ти вже дав людям цілі музичні полотна, а все ще шукаєш нове. Однак ти не будеш цікавим з новою музикою». Sting теж не пише нічого нового і зараз виступає з Shaggy. Співака не стане, а його музика буде жити. Зараз він тільки оновлює свої хіти то з реперами, то ще з кимось. Ось що означає «не загубитися».

DJ Nana знайшла себе в діджейській культурі. Це особисто для мене новий пласт, який я зараз прискіпливо вивчаю. Проте в мене є досвід співпраці з DJ Руденко, чий трек Destination 10 років тому просто розірвав Billboard. Наш із Dj Руденко новий трек Love&Lover вже протягом 10 тижнів очолює радioчарт TopHit. У мене є розуміння того, що таке діджей. Із Настею ми просто йдемо до успіху. Це колаборації з різними артистами, її власні ремікси, виступи, появи на різних майданчиках.

Зараз ведемо перемовини щодо виступiв у Франції, Азербайджані, Нiмеччинi. Настя — досвідчена артистка, яка вже була в шоу-бізнесі (гурт Nikita) і знає, як він влаштований. Зараз стоїть задача вивести її на новий рівень, показати таку DJ Nana, якою її ніхто не бачив і не знав, що в неї стільки потенціалу.

Читайте також про учасників «Голосу Країни», яких неможливо забути.