Електронний музикант Дмитро Авксентьєв (Koloah, Voin Oruwu, Tropical Echobird) зіграв свою нову програму на території величної Кам’янець-Подільської фортеці, яка з XIV століття має репутацію «побудованої рукою Бога» завдяки неприступності, яку спільними зусиллями створили природа і людина. Виступ відбувся в рамках проєкту EVE8 за підтримки Українського культурного фонду.
Koloah розповів нам про енергетику карпатських лісів, її вплив на його музику та важливість переживання ностальгії.
Обожнюю Київ. Люблю його вайб і ритм. Київ по-своєму унікальний. Одеса, наприклад, досить повільне місто, це такий «південний стиль», український Лос-Анджелес. Київ в міру швидкий та зібраний, водночас провінційний, тихий і повільний, якщо порівнювати з іншими столицями світу.
Темп Києва мені дуже підходить, він не змушує крутитись, як білка в колесі. Завжди є час для того, щоб перевести дух і насолодитися його красою. Барселона і Берлін мені теж в принципі підходять, але я там давно не був. А коли знаходжуся у цих містах, мені завжди хочеться повернутися до Києва.
Мені здається, це карпатські ліси. Це досить містичні місця з найсильнішою енергетикою. У мене кілька різних музичних проєктів і кожен звучить по-різному. Однак якщо говорити про якусь спільну, єднальну атмосферу, то це атмосфера гір. Музика звучить там по-іншому.
Я дуже люблю Карпати. Я вже років 6 їжджу туди ранньою осінню спостерігати за атмосферою. Це ритуал, який я випадково для себе знайшов із першої ж поїздки. Це моє місце, я дуже комфортно себе там почуваю.
Є відчуття тривоги від гроз та дощів, є умиротворення через відсутність людей, над будинками і над тобою підносяться гори… Це і лякає, і зачаровує одночасно, і налаштовує мене на певний настрій. Я фіксую цю атмосферу і намагаюсь потім передати у своїй музиці.
Дуже люблю римський Пантеон. Це одна з найдавніших античних будівель у світі. Вражає сама архітектура Пантеону і його акустика. Серце просто завмирає. У Пантеоні, як у горах, захоплює дух.
У кожному місті є свій дух і своя атмосфера. Я дуже люблю свій рідний Кропивницький, навіть їздив туди раз на два тижні. Люблю гуляти по ностальгійних для мене місцях, це дуже надихає і впливає на мою музику, в якій є багато ліричних мотивів.
Однак уже десь три роки я не повертався туди. Там усе настільки змінилося, що вже не резонує зі мною.
Все було супер. Я ніколи не був ні в фортеці, ні в самому місті, однак мені там дуже сподобалося. В день зйомки я закривав танцмайданчик на фестивалі Natura від Rhythm Buro, який проходив за Києвом, грав до 6:30 ранку. Після цього я повернувся додому, прийняв душ, сів у машину до Олега Морозова (Riot Division) і ми поїхали у Кам’янець-Подільський.
Я майже не спав, тільки подрімав у машині, наскільки це було можливо, адже говорив із Олегом, щоб він теж не заснув за кермом. Ми приїжджаємо, починаємо тягати апаратуру, палить сонце, потім саундчек — я був дуже втомлений.
Однак коли я почав грати, втома зникла, я відчув великий прилив енергії. Навіть попри те, що грав новий матеріал і не був впевнений до кінця, як все буде звучати. Однак виступ пройшов дуже круто. Енергетика місця і відмінна команда організаторів зіграли свою роль.
У космосі.
Читайте також інтерв’ю з Дар’єю Колосовою та Nastia про культурну спадщину і архітектуру України.
