Невдалий бунт Христини Соловій: рецензія на альбом «Любий друг»

Зазвичай рецензії на українські альбоми нікому не потрібні, крім музикантів і їхніх друзів. Переглядів вони збирають мало, а часу на них витрачається багато. Однак у зв’язку з ажіотажем навколо нашої новини про новий альбом Христини Соловій виник запит на його повноцінний огляд. Ми приСЛУХалися.

Христина Соловій уже близько чотирьох років шукає свою музику і свій образ. Та все ніяк не знайде. Мабуть, роковою помилкою став вибір пісні для участі в шоу «Голос країни». Лемківська народна пісня «Горе долом» у виконанні Христини привернула увагу Святослава Вакарчука настільки, що він взявся продюсувати дебютний альбом співачки «Жива вода». Христина вийшла у світ з лемківського хору, і, як справжня відмінниця, обрала роботу за спеціальністю — «Жива вода» є збірником українських народних пісень у новій обгортці.

Так Христину Соловій побачив світ — через телебачення, Святослава Вакарчука і безсумнівний вокальний талант. Цікаво, що ім’я Вакарчука зіграло злий жарт зі співачкою, адже її почали сприймати не як самостійну музичну одиницю, а як продюсерський проект. І це вічне клеймо спонукало Христину на бунт і бажання довести всім, що вона все може сама.

Бунт Христини — це спроба стати собою, робити перші самостійні кроки. Вона повністю оновила склад своїх музикантів і випускає альбом «Любий друг» з надією, що нарешті країна побачить саме її, Христину, а не Вакарчука, Мілоша Єліча або чергову народну співачку.

Варто лиш почитати відгуки на альбом «Любий друг» в українських медіа —  «Альбом авторських пісень Христини Соловій», «Христина Соловій презентувала альбом авторських пісень». Звучить, ніби чиясь дитина почала робити перші самостійні кроки, хоча музичного досвіду Христині достатньо. Цікаво, що цей наголос робить сама співачка, немов підтверджуючи свою минулу несамостійність як творчої одиниці. Вона розуміє, що кар’єру народної артистки з народними піснями краще залишити для старших, її амбіції б’ють ключем, а тінь Святослава Вакарчука все ще висить над нею. Тому Христина Соловій виходить на стежку війни, яка… вже закінчилась.

Альбом «Любий друг» — це збірка прекрасних ліричних пісень. Тексти Христини Соловій безумовно торкають серце й душу, адже вони написані для того, щоб знайти відгук у слухачів. Вічна тема трагічного кохання, пошуку абстрактного «тебе» і «себе», помножені на нескінченні страждання у осінньому мінорі… Трагічне приваблює, особливо коли воно пояснюється максимально простими словами і красивим голосом. «Серденько розривається», «Не читати 100 разів твої листи», «Я тепер тебе ніколи ні за що не відпущу», «І порвалась червона ниточка, з нею — наша історія», «Якби в морі сліз не втопитися» — усі ці образи завжди будуть працювати на поверхневих емоційних рівнях.

У ліриці Христина Соловій впевнено йде знайомим шляхом, залишаючись у своїй зоні комфорту. Та й навіщо використовувати інші метафори та вокабуляр, якщо є класичні слова, співані кількома поколіннями поп-виконавців? У цих абстракціях немає Христини Соловій та її переживань. Тексти нагадують керівництво з написання шаблонних текстів, яке можна брати на озброєння, якщо ви не хочете нікого вразити. «Нам так треба усім кудись іти, нам би в небо вміти падати».

Музично «Любий друг» — красива та нескінченно зворушлива музика, яка запізнилася десь роки на три. Акустичні перебори, трошки електронних барабанів, яскраві оркестровки, ніжне фортепіано і ледь не гілморівські дозовані запіли на електрогітарі створюють потужну атмосферу самотності й блукання, підкреслюють настрій лірики. Та протягом всього альбому спів Христини майже не змінюється. Від пісні до пісні вона на одній емоції тягне ноти, що перетворює всю платівку на одноманітний меланхолійний монолог.

Єдиний виняток, в якому співачка дозволяє собі вийти за межі — це пісня «Фортепіано», яка була першим синглом з альбому. Здається, що концентрація на своєму бунті проти себе минулої та боротьбі з тінями була цікавішою, ніж робота над музикою. «Любий друг», на жаль, не демонструє того вокального потенціалу та різноманітності, який був помітний на альбомі «Жива вода».

І ще більше здається, що джерелом натхнення для Христини Соловій став гурт Vivienne Mort, особливо альбом «Досвід». У «Живій воді» не було цієї особливої пом’якшеної артикуляції, яка з’явилася в альбомі «Любий друг». Достатньо порівняти пісні Vivienne Mort «Випустити з лап» і пісню Соловій «Любий друг», щоб це почути. Що це — черговий вплив чи збіг?

Христина Соловій випустила альбом авторських пісень, однак у ньому дуже мало власне авторки. «Любий друг» намагається бути ліричним та інтимним, і в нього це виходить — до тих пір, поки не розумієш, що насправді це не одкровення, а занадто простий продукт у яскравій обгортці, без образу та історії, розрахований на усередненого споживача. При тому, що потенціал Христини чутно неозброєним вухом.

Ми сподіваємось, що співачці вдасться вийти зі своєї зони комфорту, позбутись своїх химер, знайти в собі сміливість нарешті розказати про себе щось важливе та інтимне, а не абстрактно-претензійне. Однак поки що Христина Соловій — ще одна співачка, а альбом «Любий друг» — це ще один реліз з сумними українськими піснями про поверхневі почуття. Красива, меланхолійна, проте банальна платівка.

Читай також, чому гурт KAZKA закохує і викликає ненависть одночасно