«Дівчинка, що вижила»: хто така Фіона Еппл і чому світ шаленіє від її нового альбому

17 квітня вийшов новий альбом американської співачки та піаністки Фіони Еппл. Музичні видання світу немов показилися — Pitchfork ставить альбому Fetch the Bolt Cutters безпрецендентні 10 балів (вперше за 10 років!) і говорить, що «такої музики ще не було».

Consequence Of Sound називає альбом «беззаперечним шедевром». The Guardian ліпить п’ятірку, що по-їхньому означає «епічно». Rolling Stone пошкодував півзірочки до найвищої оцінки, та сказав, що цей альбом — «тріумфальна заява про самовідкриття і солідарність». Судячи з оцінок, перед нами якнайменше альбом року, якщо не альбом усіх часів та народів.

Ну а поки світ чекає, коли ж альбом отримає ще й Нобелівську премію (хоча за музику її не дають), ми розповідаємо, хто така Фіона Еппл і чому її альбоми потрібно слухати неодмінно.

Життя, що стало кошмаром

Фіона Еппл народилася у 1977 році в сім’ї співачки Дайан Макафі та актора Брендона Маґґарта. Дід Фіони був співаком у джазовому колективі. Її батьки познайомилися під час участі у бродвейському мюзиклі, однак офіційно шлюб не оформлювали.

Дайан і Брендон розійшлися, коли Фіоні було чотири. Майбутня співачка та її старша сестра Ембер залишилися з матір’ю в Нью-Йорку.

Навчання у школі не заладилося. Дівчинку не сприймали однокласники і часто цькували її через зовнішній вигляд, тому Фіона трималася від них осторонь. У 11 років після бурхливої сварки з сестрою вона сказала другові, що хоче вбити себе та Ембер. Її одразу викликали до директора і відправили на психіатричне обстеження.

Здавалося, що у 11-річної дівчинки розвивається депресія. Проте психіатр після кількох тестів сказав, що «Фіона забагато думає». За словами співачки, через курс психотерапії вона засумнівалася у собі. Її стосунки з батьками теж почали псуватися — мати вважала Фіону маніпуляторкою, а сама співачка думала, що її ніхто не розуміє.

Фіона почала писати листи, щось на кшталт щоденника, щоби бути почутою, і зачитувала їх своїм друзям. Згодом листи стануть піснями.

Після цього у дівчинки почалися панічні атаки, нічні кошмари та розлад харчової поведінки. Фіона схудла настільки, що іншим здавалося, що вона хвора на анорексію. Сама Фіона відчувала, що ще трішки — і вона зникне.

У неї сформувалися нетипові харчові звички. Вона не могла їсти їжу певних кольорів та форм — наприклад, якщо їжа була кольору її одягу.

Однак у майбутньому вона тільки один раз проговорить цю травму у своїй музиці — в пісні Sullen Girl.

У 1997 році Фіона зустрічає на фотосесії Пола Томаса Андерсона (майбутнього провідного режисера Голлівуду 2000-х і 2010-х), який тоді починав свою кар’єру. Вони зустрічалися кілька років, протягом яких Фіона багато пила, курила маріхуану та приймала екстазі.

Фіона надихнула Андерсона на одну з сюжетних ліній його фільму «Магнолія» про хлопчика-вундеркінда, який бере участь у дитячій телевікторині й дуже хоче в туалет, але продюсери шоу не пускають його.

Після виходу «Магнолії» пара зняла сатиричний відеовідгук на критику фільму. Андерсон грав злого критика, а Фіона виконувала роль самого фільму.

Однак два важких характери — депресивна і експансивна Фіона і темпераментний Андерсон — недовго протрималися поряд. Вони розійшлися після чергового спалаху пристрастей і розтрощеного вщент стільця, який Андерсон запустив у стіну.

Музика як позбавлення

Фіона змалку займалася фортепіано, а з восьми років почала писати пісні. Втім, вона тоді не планувала кар’єру музикантки. Це вийшло несподівано і моторошно.

Коли Фіоні було 16, вона (як їй здалося) почула голос. І цей голос сказав їй зіграти і записати пісні, які дівчина писала «у стіл». Фіона поїхала до батька у Лос-Анджелес. З його допомогою вона записала три пісні та 27 демок. І там вона знайшла натхнення в особі Ленні Кравіца, який повірив у співачку-початківицю і став її близьким другом.

А в Нью-Йорку, в спальні її мами залишилася комірка, стіни якої Фіона під час приступів паніки різала ножем. «Це краще, ніж різати когось», — говорила вона.

У 1996 році після виходу прекрасного у тонкій, ледь помітній різноманітності дебютного альбому Tidal, на жахливій історії зґвалтування Фіони Еппл почали хайпувати різні видання.

Однак головним приводом до цього стала промова співачки на врученні премії MTV Video Music Award у номінації «Найкращий новий виконавець» у 1997 році.

Фіона за дві хвилини зазначила, що їй не місце у світі музичної індустрії зі штучним блиском. І назвала цей світ лайном прямо під час прямого ефіру.

Фіона Еппл проти всіх

Після цього преса почала просто трощити її на друзки. Під приціл попало все — її емоційність, її травми, її нестриманість та щирість. ЗМІ вимальовувати портрет Фіони як «одержимої собою королеви драми, що експлуатує власні психічні травми» і навіть «божевільної». Цей образ медіа клеїли їй до середини 2000-х.

Особливо відзначився, за словами співачки, музичний журнал Spin:

Після цього, в 1999 році, Фіона випускає неймовірно прекрасний альбом зі дуже дивною назвою, яка є одночасно і віршем, і метафоричною відповіддю виданню Spin:

Звичайно, що вся ця назва не помістилася б на обкладинці диску, і була скорочена до When the Pawn…

Ексцентрична Фіона Еппл відмовилася від статусу класичної глянцевої зірки. Вона відмовилася грати за правилами шоу-бізнесу — вдавати з себе когось, ким не є, грати на публіку і говорити те, що хоче чути публіка. 

Шоу-бізнес очікувано на це відповів масовою атакою з насмішок і кепкувань. Цькування Фіони Еппл у ЗМІ тривало, її концерт в Нью-Йорку вийшов провальним настільки, що співачка в сльозах вибігла зі сцени і не повернулася.

Втеча від світу

Її ментальний стан опинився під ще більшою загрозою. І все це стало причиною того, що співачка взяла творчу відпустку, щоб зібрати себе докупи. Її третій альбом Extraordinary Machine вийшов через 6 років — у 2005-му.

Протягом цього часу Фіона приймала антидепресанти, проходила терапію, жила в будинку з мінімумом меблів і собакою. У неї почалися проблеми з менеджментом і лейблом Sony Music, адже Фіона взагалі вирішила кинути музику, а це лейблу не сподобалося.

І здавалося б, шести років достатньо, щоби ЗМІ забули про Фіону, змінили точку зору на її особистість. Однак цього не відбулося.

Так, у великому світському виданні New York вийшла стаття про Фіону з заголовком A World Class Drama Queen, що можна перекласти як «королева драми світового рівня». Цькування продовжилося. І Фіона знову йде у затворництво — але тільки для того, щоби потужно вернутися.

Реабілітація Фіони Еппл

Новий альбом The Idler Wheel вийшов у 2012 році й став одкровенням навіть для тих, хто глузував зі співачки. Вона повністю змінила музику, стала інтимнішою, тихою і водночас надзвичайно надривною, на межі між ніжністю і криком.

The Idler Wheel зламав уявлення про Фіону Еппл і як про артистку, і як про людину. Тиск медіа зменшився. Світ змінився і став вимагати чогось справжнього, а не карикатурно-блискучого. І зламана, але сильна Фіона Еппл з усіма своїми «недоліками», чесністю, нестриманістю та експресивністю, які їй кидали в обличчя, перетворилася з «дивачки та істерички» на зірку.

Ну а видання The Atlantic у 2012 році присвятило співачці статтю з заголовком «Фіона Еппл не божевільна», автор якої ніби намагався якомога сильніше зачепити співачку. «О, вона ще жива?» — цитує він власний діалог із кимось про Фіону.

Цікаво, що сама Фіона в своїй експресивній манері буквально назвала свій епохальний альбом «лайном».

І саме тоді, у 2012 році, оформилися ідеї про нещодавний шедевр під назвою Fetch the Bolt Cutters. Однак для його створення їй знадобилося 8 років.

Світ втрачає голову від Фіони Еппл

Її альбом зростав і настоювався під час майже 8-річної самоізоляції від світу шоу-бізнесу в своєму будинку на Веніс Біч у Каліфорнії. Fetch the Bolt Cutters — це уважний акцент на перкусії та ритмі. І навіть своє улюблене фортепіано Фіона використовує у якості ударного інструменту.

Різні ритмічні пристукування, нетипові дивні звуки. Так, у якості перкусій Фіона та команда музикантів використовували банки з-під олії з землею, запечені в духовці боби, металеві контейнери, загорнуті в резину.

Однак найдивнішим інструментом альбому стали… кістки померлого пітбуля Фіони на ім’я Джанет, яку співачка дуже любила. Настільки любила, що під час хвороби тварини Фіона відклала свій міжнародний тур у 2012 році. А після смерті зберігала кістки в коробці у спальні.

Альбом також чіпляє надзвичайно живою атмосферою, роботою з простором. На піснях Фіони чути гавкіт собак, жарти й навіть невдалі дублі, які вона вирішила залишити.

Безпосередність і легкість на противагу вилизаним студійним стражданням перетворює альбом на живий організм, що дихає. І так він і звучить — немов сидиш поруч із Фіоною та її музикантами і спостерігаєш за процесом запису.

Фіона майже повністю відмовилася від класичної поп-структури пісень «куплет-приспів», перетворивши 13 пісень альбому на музично абстрактні історії в дусі пізнього, авангардного Тома Вейтса.

Тут можна почути багато чого — фолк, джаз, блюз, госпел, художнє читання і навіть індастріал в дусі Einstürzende Neubauten, як на фінальній пісні On I Go.

І в купі з крутим саундом, нестандартними мелодіями Фіона знову вириває з себе свої спогади, життєвий досвід та спостереження за світом. Однак, на відміну від попередніх болісних і драматичних альбомів, Fetch the Bolt Cutters демонструє іншу Фіону — все таку ж дивакувату, при цьому цілісну та неймовірно сильну.

І це той випадок, коли музика — це не лише взаємодія інструментів, мелодії, послідовність нот, сценічні образи, концепції і саунд. Музика — це насамперед особистість артистки. А потім — усе інше.

Читайте також про те, чому світ божеволіє від The Weeknd.