Тексти

200 метрів до Криму: як я поїхав на протестний концерт «Бумбокса»

Максим Комлєв
3342

Роздуми про те, який вплив матиме концерт «Бумбоксу» на межі з Кримом.

Прокинувшись вранці 20 червня у Києві, я не знав, що за годину почну збиратися в поїздку, а вже ввечері стоятиму за кілька метрів від кримського кордону. Там, на пропускному пункті на півострів біля містечка Каланчак, Бумбокс зіграв концерт, вимагаючи звільнення всіх українських політичних в’язнів з російських таборів.

Акція стала частиною співпраці гурту з Білоруським Вільним Театром над документальним фільмом «Return Ticket». Його мета – привернути увагу світової спільноти до проблеми незаконної окупації частини територій нашої держави, до порушення прав людини та політичних в’язнів кремлівського режиму.

Траса Київ-Одесса. В машині я і продюсер відомого українського гурту. Чоловік — корінний кримчанин, де в нього залишилися найближчі родичі. Каже, що про акцію «Бумбокс» знав давно, але саме сьогодні вранці відчув, що має бути там.

Ми перетинаємо Україну під розмови про стан української сцени, шоу-бізу та перспектив нашої музики. Чим далі від Києва, тим гірші дороги, чим ближче Крим, тим сильніший неспокій. Воєнні машини на дорогах, солдати в селах та містечках, а біля під’їзду до пропускного пункту в полі стоять протитанкові їжаки. З іншого боку емоцій — те саме солоне повітря та спека південної частини України.

kalanchak_EED3766

Прибуваємо на місце акції. Вздовж дороги — десятки машин, автобуси, міні-буси преси. Я виходжу з машини, і одразу потрапляю в дитинство. Смак повітря та захід сонця відновлюють у голові картинки з таборів на Чорному морі, відпочинок в Судаку та інші спогади про Крим. Можливо, свою роль зіграло те, що я вже шість років ніяк не доїду до хоча б якогось моря, але з моменту приїзду до Каланчака емоції поглинули мене з головою.

Сцена в полі за сотні метрів від дороги. Дивишся на неї і відчуваєш себе героєм кінофільму про революцію. Дві спецмашини з вантажними кранами на борту тримають колонки, прапори Криму та України закріплені над сценою, люди збираються біля неї. Схоже, більшість з них є жителями найближчих міст, але є й ті, що приїхали на концерт з півострова. Підійти під сцену поки не можна — задля безпеки по периметру поля стоїть охорона та стрічка, що забороняє прохід.

kalanchak_EED4222

Поки чекаємо на гурт, можна зібратися з думками. Відчуття дивні. 200 метрів до Криму, сухе повітря солончаків. Розкішний захід сонця. Діти бігають з українськими вінками. Тільки тут, на кордоні, розумієш всю абсурдність ситуації. Ось же воно, місце, що нещодавно начебто було твоїм. Туди можна було поїхати, відпочити, побачити родичів. А тепер не можна, бо цей шлях став у десятки разів важчим.

«Бумбокс» починає грати. Після двох відносно позитивних пісень, «Бета-каротину» і «Поліни», звучить «Дитина». І тут я відчуваю, що в піснях гурту щось змінилося. Точніше, в їх сприйнятті. «Забудь образи / Ми знову разом», «Сусіди пнуть жирну пику», «Хто про тебе справді дбає» — в контексті меседжу та місця концерту тексти прийняли зовсім інший контекст. Згодом про це зі сцени каже сам Хливнюк. «Дурень» (Візьми собі кляту владу) та «Вахтёрам» («А эти ночи в Крыму теперь кому?») — на будь-якому іншому концерті «Бумбокса» ця лірика не грузила б так сильно.

Наприкінці виступу я вже перестав помічати метаморфози текстів, але дві пісні виступу запам’яталися найбільше. «Колишня» з її надривним приспівом «За ким тепер ідеш і від кого біжиш, скажи?» та «Наодинці» як присвята Олегу Сенцову. Під неї бар’єр між сценою та людьми було прибрано. Слухачі концерту об’єдналися з групою. Символізм моменту очевидний.

kalanchak_EED4781

Концерт завершився хоровим кавером на «Спи собі сама», люди розходилися, музиканти фотографувалися, давали автографи. Все виглядало, як звичайний виступ «Бумбокса». Як зазвичай буває в таких подіях, їх важливість розумієш згодом.

Звичайно, акція гурту не вирішить всіх проблем. На жаль, наступного дня після концерту ні Сенцова, ні інших полонених не звільнили, воєнні дії не припинилися, Крим не повернувся до України. Але не в тому сенс. Такі концерти покликані не помирити політиків, а змінити щось у голові людей та привернути увагу до проблем. Такі концерти стають символами, що мають вплив на майбутнє. Хочеться вірити, що для більшості тих, хто стояв там, поміж двох боків, це був не просто безкоштовний виступ гарної групи.

Фото надані прес-службою гурту Бумбокс