Міша Крупін і Юрій Бардаш: як полюбити корупцію і неошансон за 5 хвилин

Легендарний український реп-артист Міша Крупін об’єднався з не менш легендарним Юрієм Бардашем у проект «Коррупция». І минулої п’ятниці вони випустили дивний альбом під назвою «Журавли». «Дідько, це що за новий шансон?!», — спочатку подумали ми. А потім вслухались і зрозуміли, що це легкий, іронічний та влучний цвях у труну естетики 1990-х років. І водночас історичний документ цієї епохи.

Сьогодні у світі музики колишнього СНД панує міфологія 1990-х років. Монеточка, Гречка, kedr livanskiy, «Грибы», Луна — усі ці артисти наслідують естетику цих бурхливих часів, надихаються нею у зовнішньому вигляді чи саунді. Так, Монеточка — це все той же легковажний іронічний поп, який місцями нагадує Наталю Ветлицьку, Гречка — нова зірка акустичного російського року (якщо такий жанр взагалі існує), а Луна — це супутник Землі. І здавалося, що ця естетика вже пішла на спад. Альбом проекту «Коррупция» під назвою «Журавли» ставить на цій ностальгії красиву крапку.

Альбом «Журавли» являє собою абсолют 1990-х, музичний пазл, який завершує цей привабливий і ностальгічний пейзаж. Весь альбом — галерея образів, легкі пісні про життя, без вульгарності та міфології, художній життєпис епохи.

Наскільки ми пригадуємо, ще ніхто не намагався реанімувати такий жанр, як російський шансон. І ніхто не робив з нього легкий, іронічний, кабарешний мюзикл з усіма улюбленими героями 1990-х, від «нових русскіх» до ментів і прокурорів. Однак харківська реп-легенда Міша Крупін (хоча його складно визначити як тільки репера) та відомий своєю ненавистю до мишей Юрій Бардаш якимось чином змогли це зробити.

А ми в свою чергу зробили портрет чоловіка на ім’я Мішан — неоднозначної фігури, яка живе сьогоднішнім днем і постійно перебуває десь між законом і поза ним, постійно хитаючись зі сторони в сторону.

Ризиковий марнотратник життя

Ліричний герой альбому — це Мішан, чарівливий злодій, який ще не став королем гангстерів, однак багато робить для цього. Він звик до красивого життя, а ризик у нього в крові. Його реальність — це вічна подорож по лезу, від відпочинку в дорогих ресторанах до візитів ненависних ментів та спілкування з прокурорами.

Йому доводиться продумувати кожну свою дію, адже один крок у сторону чи зайве слово — і за Мішановою головою прийде друг, з яким він красиво випивав ще вчора. Або ж навпаки — прийдуть Закон і Порядок у вигляді суворих омонівців та перспектив бути вбитим чи загриміти за грати. І невідомо, що гірше.

Романтик з великої дороги

Мішан не позбавлений романтичних почуттів, однак через бурхливий та непередбачуваний спосіб життя його коханки не затримуються надовго. І не дивно, адже для них він — крутий хлопець з товстим гаманцем, в якого непогані зв’язки по обидві сторони закону, а погані хлопці завжди притягують дівчат.

До того ж Мішан — не відморожена «шістка» з бейсбольною битою, а цілком собі бізнесмен, по-своєму галантний і має цікавий альтернативний погляд на життя. Проте непостійність як його натури, так і його кохання — це плата за ніштяки на кшталт свободи робити все, що заманеться.

Спостережливий параноїк

«Знай ворога свого як самого себе», «Друзів тримай близько, а ворогів — ще ближче» — ці великі мудрощі були створені немов спеціально для Мішана. Для того, щоб вижити у його всесвіті, потрібно знати всіх і все, що може вхопити тебе за дупу та затягнути в бюрократичне пекло. А головний ворог Мішана — це, звичайно ж, охоронці закону. Він дуже часто з ними стикається і кожен раз їх прискіпливо вивчає, щоб знати їхні слабкості.

І хоча наш герой не прагне потрапити в СІЗО чи до кабінетів ментів, його рід занять не залишає йому вибору. Хочеш жити красиво, порушуючи закон — завжди будь готовий до моменту, коли за тобою прийдуть. Звичайно, це позначається на психічному здоров’ї, тож не дивно, що такі люди, як Мішан, поступово перетворюються на параноїків.

Коханець корупції

Як можна не любити корупцію? Саме вона дозволяє існувати таким пацанам, як наш Мішан. Хочеш поставити новий кіоск у центрі міста, а тобі не дозволяють? Пфф, головне — знати, кому і скільки давати. Хочеш, щоб менти закрили очі на те, як ти вибив зуби та спалив тачку якомусь шахраєві? Та без проблем, питання валютне.

Тож не дивно, що Мішан постійно вагається і не розуміє, кого він любить більше — красивих непостійних дівчат чи перманентну корупцію, яка зробила його тим, ким він є сьогодні — імпозантним, шанованим пацаном при грошах, що закоханий у красиве життя.

Мрійливий перевертень

«Бог создал вора, а черт — прокурора». Це велика дуалістична гра, рівновага, без якої світ перестане існувати. Грабіжники та прокурори, козаки й розбійники. Інколи Мішан думає про те, щоб залишити своє сповнене ризику життя і піти у прокурори. На ці думки його наводить красива дружина прокурора в норковій шубі, від якої він періодично божеволіє, хоча вони і перебувають по різні сторони барикад. До того ж його роман з корупцією теж буде продовжуватись. А без прокурорів і законів, які можна порушувати, життя Мішана втратить сенс. Однополярний світ, в якому панують тільки злодії або ж тільки Закон і Порядок, втрачає сенс.

Однак Мішан надто сильно любить свою свободу, щоб витрачати її на сидіння у сірих держкабінетах і вибивання хабарів з бізнесменів та різних невдах. Вибивати борги значно цікавіше, однак ніхто ж не заважає тихенько помріяти про прокурорське крісло. Однак нікому не кажіть, бо пацани не зрозуміють.

Вічний мандрівник

Іноді бурхливе життя змушує Мішана покидати місто і залягати на дно. Він прив’язаний до свого міста, адже поняття «дому» значно ширше за будинок чи квартиру, в якій він живе. Ми нарощуємо капітали у вигляді роботи і репутації, заводимо друзів, домашніх улюбленців і кохання, і наше місто перетворюється на щось рідне і зрозуміле. Ми знаємо, які тут діють закони і чого чекати від людей навколо. Саме тому покидати рідний край надовго не тільки незручно, але і боляче.

Однак будь-яка буря рано чи пізно стихає. У випадку Мішана — через хабар, компромат або навіть вбивство. І тоді він повертається знову додому, щоб продовжити свою улюблену напружену гру з життям.

Мінлива душа

Світ швидко змінюється, а з ним змінюються і пріоритети. Такі люди, як Мішан, рано чи пізно усвідомлюють, що їхня бравада і тяга до красивого та ризикового життя — це лише флер юності. З віком Мішан розуміє, що обманював самого себе, і йому потрібні були не гроші, не ризик, не червоний оксамит і «шестисотий» мерседес, а звичайне велике кохання.

І тоді Мішан переосмислює своє життя, занурюється у минуле, і дізнається, що це кохання було втрачено назавжди. Він мав шанс, однак впустив його. І тоді сум, порожнеча і згадки про кохану засмоктують Мішана, і він втрачає контроль.

Закономірний кінець Мішана

Згодом Мішан перестає слідкувати за тим, що відбувається навколо нього. Він втрачає хватку, перетворюється на зворушливу і вразливу людину. Вороги відчувають, що Мішан став слабшим, і поступово вороже кільце починає стискатися. Тільки під кінець він усвідомлює, що залишився один проти всіх.

Мішан розуміє, що вибратись живим із цієї заворушки не вийде, поранений, з останньою кулею у пістолеті, в оточенні ОМОНу та колишніх друзів, перед його очима проноситься все життя. Батьківський дім, уроки скрипки, любляча мати. У голові грає мелодія, яку він давно забув. Менти у мегафон кричать Мішану: «Здавайся!», однак краще померти молодим, вільним і легендарним, ніж сидіти за гратами, немов пес, в очікуванні амністії, яка ніколи не наступить.

Мішан посміхається — у нього було яскраве, сповнене пригод життя в кайф, — і робить останній постріл. Завіса. Титри.

Читайте також про перший альбом Юрія Бардаша.