Майже 1000 концертів за 5 років: інтерв’ю з парою, яка не уявляє життя без концертів

Три концерти в один вечір у різних частинах міста? Не проблема. Побачити вісім виступів за тиждень? Легко.

Слава і Зоя відвідують не менше сотні концертів на рік. Для них це — стиль життя, який вони не готові проміняти ні на що.

Ми не раз зустрічали пару в клубах, а нещодавно нарешті поспілкувалися про їхнє захоплення концертами.

Ви пам’ятаєте свій перший сольний концерт? Скільки вам було років?

Славко: Має бути «Тартак». У якомусь маленькому клубі Києва, можливо, Docker’s ABC чи Route 66. 2005 чи 2006 рік, мені було тоді 18–19 років. Я взагалі перші 5 років свого концертного життя ходив тільки на «Тартак», це мій улюблений український гурт.

Зоя: Першим таким концертом, як не дивно, був спільний виступ Басти і GUF. Я тоді багато слухала такий реп, але після концерту зав’язала з ним.

Як сталося, що ви почали ходити ледь не на все підряд? Це навмисний процес чи незапланований?

Зоя: Я до 2015-го могла ходити на концерти один чи два рази на рік. І це були великі концерти: The Killers, Prodigy. Я тоді навіть не знала, що є багато крутих молодих українських гуртів. Пізніше відкрила для себе локальну сцену і почала часто ходити на виступи.

Що стало імпульсом?

Зоя: Знайомство зі Славою. Ми познайомилися на концерті, потім спілкувалися у мережі, почали разом ходити на концерти. Слава тоді був редактором музичного пабліку в VK, знав усі анонси, і я дізналася, що в Києві ледь не кожен день проходять концерти.

Як ви знаєте, хто, де й коли грає?

Слава: Коли був паблік ВК, то я там усе вів. А потім вже у Facebook почали відслідковувати всі анонси. Ми підписані на всі майданчики, квиткових операторів. Якщо бачимо нову зустріч, одразу вступаємо. І, враховуючи це, алгоритми FB вже самі нам видають усе по темі.

Я правильно розумію, що ви не на всі концерти ходите за гроші?

Слава: Іноді виграємо квитки в конкурсах, іноді у друзів пробиваємо «плюси». Чим частіше беремо участь в конкурсах, тим частіше виграємо. Але я так роблю лише тоді, коли слухаю цього артиста. Немає мети іти на все підряд.

Бувало так, що дуже хотіли піти на великий концерт, не виходило, а потім виграли квитки чи просто намутили?

Зоя: Я так потрапила на Twenty One Pilots. Тоді всі квитки розібрали дуже швидко, я не встигла купити. Прийшла в Палац Спорту в день концерту, і мені пощастило отримати квиток безкоштовно. У якихось хлопців були чи то зайві, чи вони просто не встигли продати. Віддали мені.

Ви тільки по сольних концертах чи на фести теж катаєтеся?

Слава: Їх мало, але стараємося. Я лише в Україні, люблю «Західфест», Зоя була на фестах за кордоном.

Зоя: Ну, я була лише минулого року в Мінську, де грала Земфіра. На великий європейський фест ще не доїхали.

Чому? Не думали, наприклад, півроку не ходити активно на концерти тут, щоб поїхати на фестиваль?

Зоя: Я не знаю, чи зможу витримати півроку без концертів. Навряд чи зможу.

Слава: Це вже така потреба в нас, як їжа та вода.

Зоя: Хтось ходить у спортзал, хтось тусується на вечірках, хтось любить бари, хтось вдома грає в настолки, а ми ходимо на концерти. Це наша постійна розвага.

А є щось, заради чого ви готові скасувати похід на концерт?

Славко: Тільки якщо з родичами трапиться щось. Мати квиток і не піти на концерт — страшний сон.

Ви були, мабуть, на більшості концертних майданчиків Києва. Де вам подобається найбільше? Де найжорсткіша охорона? Де найкращий звук?

Слава: Найбільше позитивних спогадів про Atlas, там були кльові концерти. Охорона — це Bingo. Там вона дуже жорстка. Пам’ятаю, як на концерті Lumen охоронці били людей електрошокерами за те, що сильно навалювалися. Хоча, можливо, то були не працівники клубу, а найняті охоронці під концерт.

На фестивалі «Чайка» в 2006-му році теж було весело. Тоді не було стюардів, на території працювала міліція. Коли фестиваль закінчився, хтось міг лежати і відпочивати, а вони ходили і битами проганяли людей.

Звук — штука відносна. Тут все залежить від звукача і гурту.

Вас уже впізнають охоронці в клубах? Як реагують?

Слава: Буває. Можуть не проводити обшук, вітаються, типу: «Сьогодні як завжди? Проходьте».

Зоя: Я вже знаю в обличчя деяких охоронців, які працюють на різних майданчиках.

Що робите, коли в один день кілька концертів?

Зоя: Можу потроху побути на усіх. Не люблю пропускати.

Слава: А я навпаки. Краще оберу один, на який хочу піти найбільше інших.

А якщо клуби в різних частинах міста?

Зоя: Їду на всі! Часто буває, що концерти починаються в різний час, тому можна встигнути. У мене було максимум три за один вечір. Маленький виступ KADNAY в ТРЦ «Гулівер», потім «Дай Дарогу!» в Atlas, а після 22-ї в «Портері» на Жилянській грали «Леприконсы». Я на все встигла.

Як часто ви ходите на концерти?

Слава: В середньому — два-три рази на тиждень. Якось було вісім — це рекорд. Ще від сезонності залежить, влітку концертів не так багато.

Ви вже підрахували, скільки виступів побачили за минуле літо?

Слава: За літо не брали, рахуємо роками. В цьому вже було десь 100. Але я почав рахувати тільки з цього року.

Зоя: Я з 2015-го відвідала понад 700 сольних концертів.

Ведете списки артистів, яких бачили найбільше?

Слава: У мене це точно «Тартак», але я вже збився з рахунку. Більше 30 концертів точно.

Зоя: O.Torvald, десь 40. Із зарубіжних у мене улюблений Enter Shikari. Їх я бачила 13 разів. Це разом з європейськими виступами. На Epolets, Latexfauna і «Друга Ріка» теж були разів по 20.

5 найкращих концертів у вашому житті.

Зоя: The Killers, Enter Shikari, Depeche Mode, Prodigy, IAMX. Останні минулого року виступали в Києві та Львові два дні поспіль, я була на обох концертах. Поїхала до Львова, сходила на концерт, одразу після нього — на вокзал і до Києва, зранку зайняла чергу під Atlas.

Слава: Limp Bizkit, Muse, Maybeshewill, Fink і Enter Shikari.

А були концерти, яких ви дуже чекали, а вони розчарували?

Зоя: Не зовсім на цю тему, але якось я поїхала на концерт Vivienne Mort у Рівне. Цей концерт був емоційно важким для мене, бо в них така лірика і музика, що перевертає все всередині. Виникла думка перестати ходити на них, бо я не впевнена була, що хочу переживати такі емоції знову. Але, звичайно, після того я знову була на їх виступах.

Cлава: Imagine Dragons не зайшли через сетліст. Грали лише попсові пісні, а у них є в альбомах більш потужні треки.

Чи доводилося шукати додаткову роботу, щоб купити квиток на концерт? Або влаштуватися працювати в ті місця, де проходив концерт?

Зоя: Були думки працювати на «Платформі» чи в клубах, але якось немає в цьому потреби. Допомагала знайомим організатором і артистам на вході, надягала браслети. Або ж роздавала листівки концерту за квиток на нього.

Слава: Я співпрацював і продовжую допомагати агенції PMK по SMM, вони віддячують квитками.

У чому кайф постійно ходити на концерти?

Слава: На концертах я відчуваю себе живим. Там енергія, якої не вистачає. Мене часто питають, чи не втомлююсь я від концертів, а я навпаки — виходжу звідти з новими силами і потім ще заснути не можу.

Зі сторони здається, що ви просто ходите заради того, щоб ходити. Таке враження, що все робиться заради кількості. А як же якість? Не втрачається цінність концерту як такого?

Слава: Це дуже індивідуально. Комусь 2-3 концерти на тиждень багато, мені вісім нормально. І ми дійсно не на все підряд ходимо, просто багато чого подобається з музики. Ми ні перед ким не хочемо хизуватися цим. Нема такого: от ми ходимо на багато концертів, ми круті. Просто це важлива частина нашого життя, це весело.

Чи є артисти, заради яких ви готові махнути в Європу?

Слава: Я ще не був за кордоном, але дуже хочу потрапити на Slipknot. Якщо б вони зараз анонсували тур на наступний рік, я б зробив усе, щоб поїхати.

Зоя: Deftones, Nine Inch Nails — топ. Дуже хотіла на Rammstein і цього року нарешті побачила їх, поставила галочку, заспокоїлася. Два роки тому планувала поїхати на Linkin Park — не вийшло. Подумала, що ще встигну. А потім смерть Честера… Після цього випадку я вирішила, що більше не буду відкладати поїздки на улюблених артистів.

Читайте також анонімне інтерв’ю про те, чи є в Україні культура группі.

Фото: Оля Закревська, Арсен Дзодзаєв